Open Library - открытая библиотека учебной информации

Открытая библиотека для школьников и студентов. Лекции, конспекты и учебные материалы по всем научным направлениям.

Категории

Психология Функції соціології
просмотров - 168

Соціологічна наука, як і всяка інша наука взагалі, служить для задоволенню яких-небудь потреб людини, має практичне значення, як відзначав С. Булгаков. корениться в практичному нестатку, в потребі орієнтуватися з метою практичної дії. Практична значимість науки знаходить висвітлення в її функціях.

Функції будь-якої гуманітарної дисципліни можна було б розділити на дві групи: гносœеологічні і соціальні (маючи на увазі, що на практиці вони взаємозалежні і нероздільні).

І) ^носœеологічні (чи теоретико-пізнавальні) функції соціології полягають у повному і конкретному пізнанні тих чи інших сторін соціального життя, у розумінні її як цілісного явища. Це -нагромадження знань та їх систематизація .

Суть соціальних функцій соціології - у перебуванні шляхів і способів впливу на соціальне життя, на ті чи інші її сторони на основі пізнання і вивчення закономірностей соціального розвитку. До основних соціальних функцій можна було б віднести: критичну, гуманістичну, прогностичну, прикладну.

Критична функція соціології виявляється в тому, що соціологія, з одного боку, показує, що можна зберегти, установити, розвити в соціальному житті, а, з іншого боку, виявляє те, що вимагає радикальних перетворень. Соціологія, досліджуючи суспільство та його окремі елœементи, ставить їм соціальний діагноз з метою перебування ефективних шляхів відновлення соціального здоров'я. Соціологія займається і профілактикою соціальних хвороб.

Під гуманістичною функцією соціології треба розуміти те, що вона займається розробкою теорії і програм діяльності людей і соціальних груп по перетворенню тих чи інших сторін соціального життя. Соціологія пояснює, які соціальні умови необхідні для того, щоб людина змогла реалізувати себе як суб'єкт соціальної діяльності. Відсутність подібних умов може призвести до соціальної напруженості, роз'єднаності, конфронтації і, в решті решт, до кризи суспільства.

Прогностична функція соціології припускає відтворення перспектив розвитку соціальних відносин. Людству сьогодні важко знайти правильні рішення, якщо воно не прогнозує подальші шляхи розвитку соціуму, не виробляє моделі розвитку цивілізації в майбутньому. Соціальне передбачення завжди було частиною соціологічного знання, що знаходило відображення в різного роду утопічних та фантастичних теоріях і т.д. Наукове прогнозування соціального розвитку допомагає побачити перспективи людської цивілізації і спроектувати деякою мірою соціальне життя в бажаному для людей напрямку.

Прикладна функція соціології полягає в проведенні емпіричних (конкретних) соціологічних досліджень дійсності. Вона, без сумніву, важлива, хоча не можна зводити до неї всі соціологічні функції, як, на жаль, у нас нерідко робиться на практиці. У нашому суспільстві опитування суспільної думки набули надзвичайну популярність і в зв'язку з цим опитувально-анкетний метод розглядається чи не як основний метод дослідження соціології як науки. Тут ми підходимо до надзвичайно важливої проблеми: методи науки "не менше, ніж зміст, розділяють науки одну від одної" (Е.Гідденс).

Для розвитку соціології як науки характерні два взаємозалежних процеси: диференціація (вичленовування специфічного предмета͵ методу дослідження, структури науки, відмінних від інших наук) і інтеграція (установлення міжпредметних зв'язків). У XIX та на початку XX ст. ця наука тільки створювалася і відокремлювалася, і в цей період важливо було насамперед обґрунтувати претензії на самостійність, дати простір розвитку теоретичного знання, появі навчальних курсів соціології, кафедр і ін. Процес диференціації соціології від інших наук, вичленовування її предмета͵ специфіки мав першорядне значення. Зараз скоріше переважає тенденція до інтеграції суспільних наук. Адже суспільство - це цілісна система, і дослідження його тільки тоді може бути успішним, коли воно буде здійснюватися з різних сторін, у самих різних аспектах і зрізах, але не ізольовано різними науками, а в їхній взаємодії й інтеграції. Не випадково самі цікаві й успішні дослідження з'являються зараз у граничних науках: економічній соціології, соціальній екології, соціальній психології, політичній соціології та ін.

Однак, складається суперечлива ситуація. З одного боку, "мода" на соціологію росте, але з іншого боку - знижується її престиж, вона як і колись часто ототожнюється з емпіричними дослідженнями, до чого у великій мірі причетні засоби масової інформації. У газетах постійно публікуються результати опитувань суспільної думки, з'явилися рубрики "Очима соціолога", "У дзеркалі соціології" і ін. Використання соціологічних даних стало "козирною картою" у політичних передачах по радіо і телœебаченню. Така інформація про погляди, що спостерігаються в суспільстві, оцінках, перевагах використовується як могутній засіб формування масової свідомості нерідко у визначеному напрямку. Що стосується серйозних теоретичних досліджень, то вони поки що належного розвитку не одержали. Вітчизняна соціологія довгий час існувала (і положення поки що істотно, на жаль, не змінилося) саме як прикладна соціальна наука, головним завданням якої є обслуговування пануючої еліти і вирішення різного роду соціально-практичних проблем. Вітчизняні досягнення в соціології відносяться головним чином до області методології і методики емпіричних досліджень. В галузі фундаментальної соціології ці досягнення невеликі, а в США й у Західній Європі саме цей напрямок дослідження є ведучим. Досвід викладання соціології в цих країнах говорить про те, що у вузах вивчається "загальна" чи "теоретична" соціологія, а прикладну вивчають тільки спеціалізуються по ній студенти. Університетське академічне середовище є там головним інтелœектуальним джерелом розвитку соціології як автономної дисципліни.

Останнім часом у нас з'явилися спроби змінити орієнтацію науки у бік поглиблення теорії, прагнення актуалізувати теоретичні, гуманістичні, системні уявлення в соціології. Шлях цей дуже складний, тому що є чимало протидіючих факторів, зокрема, комерціалізація наук взагалі, у тому числі і соціології. Фундаментальна наука не може існувати в жодній країні без підтримки держави, що акумулює у своїй політиці довгострокові потреби суспільства. В умовах кризи асигнування на підтримку науки різко скоротилися. Працівники науки перетворилися в одну із самих знедолених категорій населœення, багато хто з них ідуть у комерційні організації, що аж ніяк не сприяє розвитку фундаментальної науки. Вихід з цієї критичної ситуації поки не знайдений.

Вивчення курсу соціології є важливою стороною загальногуманітарної підготовки майбутнього фахівця. Гуманізація освіти і гуманітаризація навчального процесу, орієнтація його на розвиток інтелœекту, здатності до творчої інноваційної діяльності, на проблеми особистості є потребою сучасної цивілізації. Використана література:

1. Ґіденс Е. Соціологія / Пер. з англ. В.Шовкун, А. Олійник; Наук ред. О. Іващенко.-К.: Основи, 1999

2. Смелзер Н. Социология. - М.: Феникс, 1994

3. Волович В. Г. Короткий соціологічний словник.

4. Кравченко А. Й. Введение в социологию. - М.,1995

5. Соціологія. Матеріали до лекційного курсу. / Під ред. В.М. Пічі. - К.,1996