Open Library - открытая библиотека учебной информации

Открытая библиотека для школьников и студентов. Лекции, конспекты и учебные материалы по всем научным направлениям.

Категории

Право Тема № 16: ВЗАЄМОДІЯ ЛЮДИНИ І ПРАВА
просмотров - 174

Тема № 15: ЗАКОНОТВОРЧІСТЬ: ПОНЯТТЯ, ОЗНАКИ, СТАДІЇ, ВИДИ

Орієнтовний план:

Вступ

1. Поняття законотворчості та її співвідношення з правотворчістю й нормотворчістю.

2. Ознаки, принципи та функції законотворчості.

3. Стадії законотворчого процесу. Законодавча техніка.

4. Систематизація законодавства поняття та форми.

Висновки

Перелік використаних джерел

Методичні вказівки:

Порівняльний аналіз категорій «законотворчість», «правотворчість» та «нормотворчість» необхідний для з'ясування особливостей та відмінностей як самих понять, так і процесів, що позначаються цими назвами. Водночас, таким чином здійснюється поєднання суто теоретичного уявлення про формування права з практичними процесами нормотворчої та законотворчої діяльності.

Здійснення характеристики законотворчості шляхом дослідження її ознак, принципів та функцій вбачається корисним способом визначення відмінних характеристик від інших видів правової діяльності: правозастосування, інтепретаційно-правової діяльності, правового виховання та ін.

Третє питання вимагає дослідити стадії та етапи процесу створення юридичних норм на прикладі законотворчості в діяльності Верховної Ради України. У характеристиці стадії законодавчої ініціативи та підготовки проекту закону важливо звернути увагу на етап встановлення необхідності у правовому регулюванні певних суспільних процесів на рівні закону. Стадія прийняття проекту закону звертає увагу на послідовність та зміст окремих читань законопроекту. Подальші стадії: затвердження, оприлюднення, набуття чинності не вичерпують всю складність процесу законотворчості, що продовжується у систематизації, змінах, доповненнях, скасуванні частини або цілого закону. Окрему увагу слід звернути на поняття та особливості законодавчої техніки. При цьому, доцільно порівняти законодавчу та юридичну техніку.

Характеристика систематизації законодавства є логічним продовженням процесу законотворення. Тут корисно відштовхнутись від початкового етапу систематизації-обліку. Пояснення окремих різновидів систематизації: консолідації, інкорпорації та кодифікації необхідно ілюструвати прикладами з сучасних законодавчих збірок та кодексів України.

Рекомендований перелік літератури:

1, 11,18,46, 47,56, 59, 74, 79, 82, 94, 115,118, 120, 121, 123, 128, 139, 156, 158, 160, 215, 217, 230,234, 244, 252, 254, 260, 272, 283, 296, 297, 298, 305,315, 327.

Орієнтовний план:

Вступ.

1. Біопсихосоціальна природа людини і вплив на неї права.

2. Об'єктивне право і міра свободи особи.

3. Правовий статус особи, права громадянина, права людини.

4. Інститут прав людини в Україні.

Висновки

Перелік використаних джерел

Методичні вказівки:

Розгляд першого питання потребує врахування трьох основних форм прояву людини. По-перше, людина є біопсихосоціальною істотою. Іншими словами людина може розглядатися як біологічна форма життя, що виражається в морфологічних, фізіологічних, генетичних, нервово-мозкових, елœектрохімічних і інших явищах і процесах людського організму. По-друге, людина може розглядатися і з погляду її психічного вираження. У цьому розумінні розглядається її внутрішній духовний світ, аспекти її свідомого і несвідомого, процесів прояву волі, переживань, пам'яті, стабільних і рухливих рис характеру, темперамент і багато чого іншого. По-третє, людина як особистість розглядається і в соціальному контексті. Цей підхід відображає особливість існування людини в суспільстві, у співвідношенні із собі подібними. Саме в цьому аспекті людина становить особливий інтерес для юриспруденції взагалі і для теорії держави і права зокрема. Це не означає, що для правової науки і практики біологічна і психологічна природа людини не значима. Право у своєму втіленні в юридичних нормах орієнтується і на упорядкування біопсихологічних аспектів взаємин суб'єктів у тих випадках і межах, де це необхідно для захисту інтересів індивіда і суспільства.

Друге питання передбачає необхідність висвітлення поняття «свобода», що далеко виходить за рамки юридичних понять і інститутів. У юриспруденції таке поняття має пряме відношення до вибору особою варіантів своєї поведінки (правомірної або протиправної). Критерієм такої поведінки є норма права. Всяка норма права вказує на вибір поведінки з ряду варіантів, тим самим, обмежуючи поведінку суспільно-корисними формами, визначаються усілякі його різновиди. Протиправна поведінка проявляється в порушенні встановлених юридичних рамок. «Міра свободи» визначається нормами права - об'єктивним правом (системою норм даної держави), означає, що право - інструмент реалізації й обмеження свободи. Реалізація свободи пов'язана із суб'єктивними правами, обмеження - з юридичними обов'язками.

Роз'яснюючи правовий статус особи слід враховувати, що це юридична категорія, пов'язана з внутрішньодержавним правом даної держави. Правовий статус особи виражає міру її свободи, визначену і гарантовану законом, забезпечену державою. Правовий статус громадянина характеризується максимально повним набором прав, свобод, обов'язків, що існують у даній державі, оскільки громадянин – це особа, що має громадянство, тобто постійний юридичний зв'язок із даною державою, що виражається в їх взаємних правах і обов'язках. Права громадянина тісно пов'язані з «правами людини», але не тотожні ним. Права людини – це, так зване, природне право в його сучасному розумінні, сучасному трактуванні, сучасному бутті – у теорії і на практиці.

Дослідження четвертого питання доцільно будувати з урахуванням того, що Україна належить до числа держав, що припускають наддержавний (міжнародний) контроль за станом дотримання прав людини. Декларація про державний суверенітет України проголосила пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими, пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права стосовно норм внутрішньодержавного права, гарантує всім громадянам України права і свободи, передбачені Конституцією України і нормами міжнародного права, що визнані Україною.

Рекомендований перелік літератури:

1, 2, 3, 5, 13, 40, 44, 50, 51, 53, 54, 63, 77, 81, 90, 92, 93, 95, 107, 110, 111, 112, 135, 136, 166, 167, 170, 177, 180, 185, 186, 187, 191, 194, 197, 198, 214, 246, 247, 248, 279, 285, 304, 307.