Open Library - открытая библиотека учебной информации

Открытая библиотека для школьников и студентов. Лекции, конспекты и учебные материалы по всем научным направлениям.

Категории

Дом ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
просмотров - 504

Т Е М А № 4: Організаційна структура і тактика дій підрозділів умовного противника.

Й семестр

Й РІК НАВЧАННЯ

Практичні питання

1. В ролі командира відділення, що діє в пішому порядку, подати команду на розгортання із колони в цеп.

2. В ролі командира відділення подати команду на відбиття противника вогнем з місця.

3. В ролі командира відділення подати команду на відновлення руху.

4. В ролі командира відділення, що діє в пішому порядку, подати команду на зміну напрямку руху цепу.

5. В ролі командира відділення подати команду на перешикування відділення із цепу в колону.

6. В ролі командира відділення подати команду на здійснення перебіжки по одному.

7. В ролі командира відділення подати команду на здійснення перебіжки по групах.

8. В ролі командира відділення подати команду на здійснення перебіжки одночасно усім складом відділення.

9. В ролі командира відділення подати команду на переповзання по одному.

10. В ролі командира відділення подати команду на переповзання по групах.

11. В ролі командира відділення подати команду на переповзання одночасно усім складом відділення.

12. В ролі командира відділен­ня подати команду на одночасне пересування всього цепу відділен­ня.

13. В ролі командира відділен­ня подати команду на відхід.

14. В ролі командира відділен­ня управляти вогнем відділення в бою подачею команд на відкриття вогню та постановкою (уточненням) вогневих завдань.

Заняття 3:   Мотопіхотна (танкова) рота умовного противника в бою.
  1. Організаційно-штатна структура і тактика дій умовного противника: Навчальний посібник. Л.: ЛІСВ, 2008. – с. 129-143, 155-178. 2. Вивчення Збройних Сил умовного противника. Навчальний посібник. Кузьмін М.М., Левченко О.В. Київ, НАОУ, 2004. – С. 30 – 39. 3. Пособие «Разведка и иностранные армии». Часть І, ІІ. Издательство академии бронетанковых войск, 1984 ᴦ. 4. Рекомендації щодо підготовки та ведення дій механізованими і танковими підрозділами у ході припинœення конфлікту, роззброєння та ліквідації незаконних збройних формувань. Навчальний посібник. Київ, ГКСВ, 2002. – С. 4-8.

1. Мотопіхотна (танкова) рота в основних видах бою.

Основи оборони мпр (тр) умовного противника

Оборона – вид бою, до якого війська переходять з метою відбиття нападу противнивка, виграшу часу та економії сил та засобів для наступного переходу в атаку. Мистецькою побудовою оборони та маневром війська повинні зупинити наступ, змусити противника зосœередитися на заздалегідь намічених районах та знищити його. Вважається, що оборона може бути успішною, якщо противнику не вдалось створити більш трьохкратної переваги.

Оборона в армії провідних країн світурозглядається, як один із основних видів бойових дій, до яких війська переходять тимчасово з метою зриву наступу противника і економії сил та засобів на одних напрямках і створення переваги над противником, для рішучих дій на інших, недоступних для захоплення противником важливих районів; виграшу часу і утворення зручніших умов для переходу в наступ.

З погляду командування армій провідних країн світупідрозділи, які обороняються, повинні завдати противнику максимальних втрат, порушити його взаємодію, перешкодити згрупуванню сил і розгромити його шляхом активного маневру і вогню. Вважається, що для того, щоб витримати масивний натиск військ противника, в обороні необхідно досягти такого положення, при якому перевага наступаючого противника над підрозділами і частинами, що обороняються, не перевищувала б співвідношення 3:1 на користь наступаючих.

Перехід до оборони може бути передчасним або вимушеним, завчасним і поступовим, в умовах безпосœереднього зіткнення з противником або відсутності зіткнення з ним.

Завчасно війська переходять до оборони тоді, коли противник переважає їх в силі і в засобах, і займає вигідніше становище. В цьому випадку вони можуть зайняти намічену ними смугу (район) оборони передчасно до початку бойових дій. Ці смуги (райони) оборони удосконалюються в інженерному відношенні наскільки дозволяє обстановка, основна увага при цьому приділяється завчасному створенню розвинутої системи загороджень.

Вимушений перехід до оборони робиться, коли противник випереджає війська в розгортанні або при невдалому закінченні зустрічного бою. В таких випадках оборона організовується в ході бойових дій під ударами противника.

Сучасну оборону необхідно вести методом оборонно-наступаючих дій. В ході оборонного бою деякі підрозділи, частини можуть стримувати відповідні райони, вести стримуючі дії, застосовувати контратаки, наносити вогневі удари, вести наступ або робити маневр.

В залежності від групування сил і засобів підрозділів, що знаходяться в обороні, інженерного обладнання місцевості і методів ведення оборонного бою, оборону ділять:

- в армії США на: мобільну, позиційну, активну;

- в армії ФРН на: рухому, позиційну.

Мобільна оборона проводиться методом оборонно-наступальних дій.

Позиційна оборона організовується і ведеться з метою збереження цілої смуги (району) оборони шляхом знищення противника на передньому краї або близько нього і ґрунтується на утриманні протягом відповідного часу ряду сильних оборонних позицій, на максимальному використанні вогневих засобів ураження. Для цього в першому ешелоні розгортається велика частина сил і засобів. В другому ешелоні знаходяться менші частини, призначені для збільшення глибини оборони, ліквідації можливих проривів противника шляхом вогневого ураження і проведення контратак.

Активна оборона. Американське командування прийшло до висновку, що на Європейському театрі в початковий період війни, коли ядерна зброя не застосовується, традиційні види оборони (позиційна і мобільна) не повністю відповідають сучасним вимогам і важко сказати, чи зможуть вони відповідати завданням, що стоять перед обороною в початковий період війни.

В зв'язку з цим є розроблений новий вид оборони, що дістав назву активна оборона.

Він базується на тісному згрупуванні вогневої сили звичайних засобів ураження, умов місцевості і маневру силами і засобами в потрібний час на ділянку, якій загрожує небезпека.

Сутність активної оборони, як відмічає закордонна преса, полягає в тому, що до початку дій противника, коли задум його, особливо напрямок головного удару, не виявлений, частини і підрозділи розгортаються порівняно рівномірно по всьому фронту оборони, як правило, в один ешелон із виділенням невеликого резерву і значних сил і засобів в смугу забезпечення. З переходом противника в наступ по мірі виявлення задуму його дій, особливо в напрямку головного удару, суть активної оборони реалізується швидким маневром частинами і підрозділами з другорядних ділянок оборони вздовж фронту і з резерву на небезпечний напрямок.

Райони оборони, з яких були зняті війська і перекинуті на головний напрямок, прикриваються розвідувальними підрозділами, а також вертольотами вогневої підтримки.

Основою концепції активної оборони є швидкий маневр частин і підрозділів на виявлений напрямок головного удару противника. Вважають, що це завдання має розв'язати розвідка. Тому її значення при веденні активної оборони значно підвищується.

В активній обороні передбачається створити сильну смугу забезпечення.

За своїм характером позиційна оборона ФРН в основному аналогічна позиційній обороні армії США. Що стосується пересувної оброни, то вона має деякі характерні особливості.

Рухома (пересувна) оборона армії ФРН опирається в першу чергу на маневреність військ і їх ударну силу. Мета рухомої оборони - стримуючи просування противника в глибину, нанести йому максимальні втрати, зберегти свої сили і виграти час, необхідний для підготовки наступу. При організації рухомої оборони більша частина сил і засобів виділяється до складу резерву (другою ешелону), як це передбачається в мобільній обороні США. Резерв в цьому випадку призначається для проведення контратак з рішучими діями. Вони мають на меті сповільнити просування противника, що веде наступ, нанести йому побільше втрат, скувати його сили і забезпечити свободу дій своїм військам. Стримуючі позиції рекомендується обладнати завчасно.

Позиційна оборона ФРН організовується наперед і передбачає утримання рубежу або району місцевості з метою відбити наступ переважаючих сил противника і нанести йому максимальних втрат. Характерною особливістю позиційної оборони є вміле використання вогневих видів зброї і вигідних умов місцевості.

В обороні мотопіхотна рота може знаходитись у першому або у другому ешелоні батальйону. Вона готує та обороняє ротний район.

В обороні роті ставиться задача нанести поразку противнику вогнем ще до підходу його до переднього краю, не допустити його прориву в глибину оброни. Рота обороняє район до 1500 м по фронту і до 1000 м в глибину. Бойовий порядок рота будує в один або в два ешелони. Звичайно в першому ешелоні знаходиться два взводи, у другому один. Віддалення другого ешелону від першого не перевищує 500 м.

Черговість та терміни виконання інженерних робіт залежать від наявності часу та засобів та визначаються командиром батальйону.

Рота в обороні може бути підсилена танковим взводом. Танки розміщуються, як правило, у ротному районі оборони з розрахунку щоб забезпечити підтримку вогнем першого ешелону роти та приймати участь в контратаці роти або батальйону.

В районі оборони роти можуть бути розгорнуті 2-3 радіолокаційних поста͵ які використовуються для розвідки угруповання противника перед фронтом та на флангах роти, виявлення переміщення його резервів, уточнення положення своїх військ та спостереження за тилом.

При відсутності безпосœереднього зіткнення з противником від кожної роти першого ешелону батальйону висилається бойова охорона у складі підсиленого мотопіхотного взводу на відстань до 1000-2500 м від переднього краю. Окрім бойової охорони, від роти висилається безпосœередня охорона та пости спостереження. Безпосœередню охорону рекомендується висилати на відстань не більше 500 м від переднього краю.

Контратаки рекомендується силами другого ешелону проводити тільки у випадку, якщо противник зупинœений та не встиг підтягнути свій другий ешелон або резерв. Контратаку роти передбачається забезпечити мінометним та артилерійським вогнем, а до складу контратакуючого взводу включати придані танки.