Open Library - открытая библиотека учебной информации

Открытая библиотека для школьников и студентов. Лекции, конспекты и учебные материалы по всем научным направлениям.

Категории

Дом Програма перепису населення
просмотров - 317

Методи проведення переписів населœення

Сучасні переписи населœення проводяться методом опитування,методом самовирахування.Різниця між ними полягає в тому, що в першому випадку переписний лист заповнюється лічильником (реєстратором) у процесі особистої бесіди з особою, яка переписується, а в другому – люди самі заповнюють бланк перепису. Після чого реєстратор перевіряє правильність його заповнення, уточнюючи пропущені неясні дані.

Вибір того чи іншого методу проведення перепису диктується, по-перше, ступенем підготовленості населœення, рівнем, як говорять, “культурного розвитку”, а по-друге, прагненням одержати як можна більш точні дані при мінімальних витратах.

Самовирахування заощаджує як матеріальні ресурси, так і час проведення перепису, але зв'язане з великим ризиком одержати неточні і неповні дані, особливо в країнах з низьким культурним рівнем населœення. Участь у заповненні переписних листів величезного числа людей, які не мають спеціальної підготовки, робить також необхідним приділення набагато більшої уваги формулюванням питань, щоб гарантувати їхнє однозначне розуміння всіма учасниками перепису.

Опитування дозволяє одержати більш точні дані, але зв'язане з великими витратами.

Баланс достоїнств і недоліків опитування і самовирахування обумовлює те, що в сучасних умовах іноді намагаються сполучити ці методи, застосовуючи, скажемо, метод опитування в сільських місцевостях, а самовирахування - в містах.

Вище вже говорилося про значення єдиної й обов'язкової для всіх програми перепису населœення. Остання складається з двох частин: власне програми збору інформації в ході перепису населœення і програми розробки її матеріалів, тобто переліку розроблювальних статистичних таблиць, які будуть побудовані й опубліковані після закінчення перепису і включають перелік ознак окремих домогосподарств, а також перелік запитань переписного листа͵ за допомогою яких ці ознаки фіксуються, що, говорячи соціологічною мовою, є їх емпіричними індикаторами.

Розробка програми перепису повинна відповідати певним принципам, дотримання яких є гарантією одержання достовірної і надійної статистичної інформації про населœення.

Насамперед повинна бути забезпечена порівнянністьданих перепису з даними попередніх переписів. Це означає, що, принаймні, частину запитань переписного листа бажано задавати точно в тих же формулюваннях, що і відповідні запитання попередніх переписів.

Запитання переписного листа повинні задаватися в чіткій і ясній формі, що не допускало б неоднозначної їх інтерпретації. Простіше говорячи, усі люди повинні однаковим образом розуміти запитання переписного листа. При цьому бажано, щоб хоча б деякі запитання перепису були закритими, тобто утримуючими вичерпний перелік підказок.

Переписний лист, як правило, складається з трьох частин: адресної частини, запитань, які представляють власне програму перепису, і запитань, включення яких у перепис обумовлене необхідністю забезпечити зв'язок перепису з якимись іншими опитуваннями й обстеженнями.

Адресна частина переписного листаскладається з імені номера й адреси особи, яка переписується. Крім того, вона містить у собі запитання про відносини особи, яка переписується, щодо глави родини (домогосподарства) до особи, записаної на даному переписному бланку першою.

Включення адресної частини необхідне для забезпечення можливості перевірки повноти охоплення переписом населœення і якості заповнення переписних листів, а також для розробки в майбутньому даних перепису в територіальному розрізі.

Запитання про відносини щодо глави родини до особи, переписаної першою, необхідне для виділення і наступного вивчення домогосподарств.

Власне програма переписузвичайно містить у собі запитання, які можна об'єднати в такі групи:

- запитання, що дозволяють віднести особу, яка переписується, до тієї чи іншої облікової категорії, тобто до постійного наявного населœення;

- запитання про особисті демографічні характеристики опитуваних. Це запитання про стать, вік і шлюбний стан опитуваного;

- запитання про соціально-економічні характеристики опитуваних, тобто про рівень освіти, професії, заняття, джерела доходу, соціальний стан;

- запитання про етнічні характеристики опитуваних, тобто про етнічну приналежність, рідну мову, інші мови, якими говорить опитуваний, а також віросповідання, конфесіональну приналежність;

- запитання, які мають відношення до вивчення відтворення населœення, зокрема до шлюбності і народжуваності. Це запитання про порядковий номер шлюбу, дату вступу в шлюб його припинœення, а також про запитання про число народжених жінкою дітей, як це було в переписі 1989 р., про бажане й очікуване число дітей у родині;

- запитання про міграції, тобто запитання про тривалість проживання в даній місцевості і про колишнє місце проживання. Ці запитання особливо важливі в тих країнах, де відсутні поліцейська реєстрація за місцем проживання (прописка) і, відповідно, поточний облік міграції.

Запитання, зв'язані з іншими обстеженнями,звичайно варіюються від перепису до перепису і цілком визначаються задачами поточного моменту. Це можуть бути запитання, зв'язані з тими чи іншими еконо-мічними проблемами, які стосуються житлових умов опитуваних, і т.п.

Збір інформації за перерахованими вище ознаками дозволяє надалі в узагальненому виді представити комплекс демографічних, соціально-економічних і інших характеристик населœення, починаючи від його чисельності і структури ізакінчуючи, наприклад, даними, необхідними для прогнозування народжуваності.