Open Library - открытая библиотека учебной информации

Открытая библиотека для школьников и студентов. Лекции, конспекты и учебные материалы по всем научным направлениям.

Категории

Демография Лекція 11.СМЕРТНІСТЬ І ЕВОЛЮЦІЯ ТРИВАЛОСТІ ЖИТТЯ
просмотров - 340

Сумарний коефіцієнт народжуваності в Російській Федерації

Сумарний коефіцієнт народжуваності
  всœе населœение городское сельское
1958-59 2,615 2,057 3,257
1965-66 2,123 1,719 3,001
1969-70 1,992 1,736 2,609
1975-76 1,973 1,723 2,838
1979-80 1,867 1,666 2,571
1985-86 2,106 1,863 3,051
2,219 1,974 3,187
2,130 1,896 3,057
2,016 1,829 2,697
1,895 1,700 2,606
1,732 1,540 2,384
1,551 1,361 2,176
           

Безсумнівно, динаміка народжуваності в Росії за останні роки є реакція на соціально-політичні й економічні процеси, що відбуваються в країні. Погіршення економічної ситуації і соціальна напруженість приводять до відмовлення від других і третіх дітей, до відкладання термінів їхнього народження. Невизначеність соціальних і економічних перспектив, незахищеність особистості, зниження життєвого рівня і страх за близьких приводять до модифікації демографічного поводження. Люди відмовляються від бажаного числа дітей, відкладають народження до кращих часів, відкладають чи шлюби підмінюють їх іншими, менш стійкими неоформленими союзами й іншими формами відносин.

Для більш точного вивчення народжуваності в практиці демографічних досліджень застосовуються індекси народжуваності (індекси загальної, шлюбної і позашлюбної народжуваності Э.Коула і для Росії індекси гіпотетичного мінімуму природної народжуваності В.А.Борисова). Якщо в моделі Э.Коула стандартом природної чи народжуваності, що необмежується, є частота народжуваності в молодих жінок із секти гуттеритов, то у В.Борисова індекси ГМЕР побудовані з урахуванням природної народжуваності молодих жінок узбечок.

Розрахунки В.Борисова переконливо доводять, що зниження народжуваності в Росії і СРСР було результатом свідомого і навмисного обмеження народжуваності в радянських родинах, що мало свої негативні наслідки для демографічної ситуації в сучасній Росії.

Основними концепціями зниження народжуваності є: гомеостатическая концепція автоматичного регулювання рівнів народжуваності і смертності в суспільстві, концепція обмеження соціальними рестриктами інстинкту людини до розмноження, концепція убування потреби в дітях і концепція поширення знань і практик конктрацепции під впливом росту грамотності і рівня освіченості населœення.

Смертність, процес вимирання покоління, один із двох головних подпроцессов відтворення населœення. Він залежить від великого числа біологічних і соціальних факторів (природно-кліматичних, генетичних, економічних, політичних, культурних і т.зв.) З погляду демографічного аналізу смертності найбільш важливий розподіл їхній на дві великі групи: ендогенні (породжуваним внутрішнім розвитком людського організму) і екзогенні (зв'язані з дією зовнішнього середовища). Смерть завжди є взаємодія факторів обох цих груп, але роль кожного з них може бути принципово різної з погляду основних характеристик смертності.

Дія ендогенних факторів смертності обумовлено в основному старінням організму. Ендогенні процеси у визначеному змісті упорядковані, їхня дія розподіляється протягом життя кожної людини не випадковим образом, не рівномірно, а концентрується в старших віках. Ця упорядкованість відносна, у дії ендогенних факторів також є випадковий компонент. Деяка кількість эндогенно детерминированных смертей, обумовлених спадкоємними хворобами, уродженими пороками і т.п., настає в молодих, часто в ранніх дитячих віках. Хоча швидкість природного старіння - еволюційна характеристика виду, вона не абсолютно однакова у всіх людей, має індивідуальні особливості; тому вік, до якого життєздатність слабшає настільки, що смерть стає неминучої, коливається в деяких межах навколо величини, називаної біологічної (видовий) тривалістю життя.

Потік впливу екзогенних факторів смертності на розвиток індивідуального організму неупорядкований, випадковий. Імовірність виявитися об'єктом таких впливів, а також імовірність того, що їхня сила перевищить захисні сили організму і приведе до смерті, у меншому ступені залежать від віку. До екзогенних факторів відносять нещасливі випадки, травми й отруєння, інфекційні і паразитарні хвороби, гострі захворювання органів подиху і травлення і деякі інші.

Але різному сполучаючись між собою, фактори смертності обумовлюють безпосœередню причину смерті. Причина смерті встановлюється лікарем. Сучасна статистика причин смерті ґрунтується на принципі добору однієї, що веде чи початкової причини смерті, що викликала послідовність патологічних процесів, безпосœередньо приведших до смерті.

Перевага причин смерті з більшою часткою ендогенного компонента визначає поступове наростання інтенсивності смертності з віком, а перевага причин смерті переважного екзогенного характеру, навпроти, веде до розмивання залежності інтенсивності смертності від віку. Природно, що в будь-якому випадку імовірність смерті більше у віках, у яких відносно рівномірний потік випадкових зовнішніх впливів зіштовхується з меншою життєздатністю організму (у дітей і старих). Звідси, зокрема, особлива роль, що грають у визначенні порядку вимирання дитяча смертність і убування імовірності смерті в міру переживання послідовності дитячих віків.

Дитяча, дитяча смертність - це смертність дітей на першому році життя (0-12 місяців). Смертність максимальна в першу добу після народження і має тенденцію до зниження в перший тиждень життя. Вона ще більш знижується до першого місяця, півріччю, року життя. Основними причинами дитячої смертності є хвороби перинатального періоду, уродженими аномаліями розвитку, а також ускладненими і передчасними родами. Дитяча смертність є одним з основних показників здоров'я населœення, а показник дитячої смертності розглядається як оперативний критерій оцінки санітарного благополуччя населœення, рівня і якості медико-санітарної допомоги, ефективності і якості акушерської і педіатричної служби.

Зміни смертності, що відбувалися протягом історії людства, мали стрибкоподібний характер. Якісно-кількісні зміни смертності присвячені до найбільших соціально-економічних переворотів. Основна лінія якісних змін - ослаблення дії екзогенних факторів і ролі випадковості в процесі вимирання поколінь; основна лінія кількісних змін - трансформація порядку вимирання, що веде до збільшення середнього часу, що проживається кожним поколінням.

Основним джерелом інформації про смертність населœення є переписи населœення і поточний облік населœення, здійснюваний у Росії органами загс. Документ, що засвідчує факт і причину смерті, заповнюється лікарем, що лікує хворого і (чи) установившим причину смерті, що потім передається в загс, де перевіряється лікарем, відповідальним за правильність записів про причину смерті, і служить підставою для вказівки причини смерті в записі акта про смерть; щомісяця вони передаються в органи статистики для статистичної розробки даних про смертність.

Вимір смертності виробляється за допомогою коефіцієнтів і таблиць смертності.

Найбільш розповсюдженим є загальний коефіцієнт смертності (m), обчислювальний як відношення загального числа померлих протягом деякого періоду (M) до середньої чисельності населœення ( ), як правило, виражений у промилле ():

m =

де T - довжина періоду в літах.

Динаміка цього коефіцієнта за ряд років дозволяє судити про зміну загального рівня смертності. Динаміка загального коефіцієнта смертності залежить від змін вікової і полової структури населœення. Так, ріст цього показника може бути зв'язаний із процесом старіння населœення, а також зі зрушеннями в рівнях смертності по підлозі і віку. Якщо обмежуватися лише загальним коефіцієнтом смертності, то можна зробити невірні висновки.

Більш точні висновки дозволяє зробити аналіз коефіцієнтів смертності по підлозі і віку. Вікові коефіцієнти смертності (mx,x+τ-5) вимірюють рівень смертності по окремим віковим (1-літнім, 5-літнім і ін.) групах. Обчислюються вони як відношення абсолютного числа померлих у даній віковій групі (Mx,x+τ) за період Т (звичайно 1 чи 2 роки) до середньої її чисельності ( x,x+τ), виражене в промилле ():

m =

Віковий коефіцієнт смертності по методу розрахунку аналогічний табличному і використовується при побудові таблиць смертності. Аналіз вікових коефіцієнтів смертності дозволяє виявити розходження в рівні смертності по окремих вікових групах. Тому при дослідженні смертності необхідно колись вивчити динаміку вікових коефіцієнтів смертності і тільки потім встановлювати обумовленість рівня смертності іншими факторами.

Особливе значення має розрахунок показника смертності дітей у віці до 1 року - коефіцієнта дитячої смертності. Розрахунок коефіцієнта дитячої смертності має важливе значення, оскільки рівень дитячої смертності істотно вище смертності в наступних вікових групах. Багато дослідників вважають цей коефіцієнт одним з найбільш точних загальних показників рівня охорони здоров'я і соціально-економічного розвитку тієї чи іншої країни.

На відміну від коефіцієнтів смертності для інших вікових груп, при розрахунку коефіцієнта дитячої смертності число померлих співвідноситься з числом народжених, а не із середньою чисельністю населœення. Коефіцієнт дитячої смертності реального покоління може бути розрахований як відношення числа померлих у віці до 1 року (протягом даного і наступного календарного року) до числа народжених у даному році, характеризующею імовірність смерті дітей до 1 року з даного покоління народжених. Коефіцієнт дитячої смертності для календарного періоду (q0) звичайно обчислюють як відношення числа дітей, що вмерли у віці до 1 року в даний період (рік), до чисел народжених у минулий і даний періоди (роки), узятим з визначеними вагами:

q0 = ,

де

M0 - число дітей, що вмерли у віці до I року в даний період;

N1 і N0 - числа народжених у минулий і даний періоди;

a і b - ваги. Співвідношення ваг може варіювати від 2:1 до 4:1.

Критерії оцінки загального коефіцієнта дитячої смертності: низький - до 10,0, середній - 10,1 - 19,9, високий - 25 і більш. У Росії 16,5, (1998 рік).

При аналізі смертності важливе значення мають коефіцієнти смертності з причин смерті, що обчислюються для окремих груп причин смерті (звичайно по окремих віках).

Таблиці смертності, таблиці дожиття, таблиці смертності і тривалості життя, числові моделі смертності, що служать для характеристики її загального рівня і вікових особливостей у різних демографічних сукупностях, насамперед у населœенні в деякий період часу, у реальної поколінні (когорті) і інших. Являють собою систему взаємозалежних, упорядкованих за віком рядів чисел, що описують процес вимирання деякого теоретичного покоління з фіксованою початковою чисельністю, іменованої коренем таблиці. Основна властивість показників таблиць смертності полягає в тому, що, задавши один (практично довільний) ряд показників, можна розрахувати всі інші ряди. Ототожнивши деякий ряд показників таблиць смертностей (т.зв. вихідний ряд показників) з аналогічним рядом, розрахованим для досліджуваної сукупності, можна одержати всі інші показники таблиці.

Дуже часто таблиці смертності для муніципальних утворень побудовані бути не можуть у силу малої репрезентативності даних про смертність навіть у великих містах. Але таблиці смертності можна використовувати в якості типових для оцінки ситуації на тій чи іншій території.

Показники таблиць смертності використовуються при вивченні динаміки і диференціації смертності, для характеристики смертності населœення і його окремих груп, у демографічному прогнозуванні, при вимірі впливу смертності на інші демографічні процеси і динаміку чисельності населœення.

У більшості публікацій російською мовою до складу таблиць смертності включені наступні ряди показників.

Числа доживающих до віку x років (lх) - чисельність доживающих до даного віку в теоретичному поколінні таблиці. Початкова чисельність, чи корінь таблиці (l0), звичайно приймається за 100000 (рідше за 1, 1000 чи 10000). При l0=1 величина lx - імовірність для немовляти дожити до точного віку x років. Числа що доживають являють собою значення функції дожиття для віків, що входять у таблицю смертності.

Числа умираючих (dx) - чисельність померлих в інтервалі віків від x до x+1;

dx=lx+1 + lx

Імовірність смерті протягом майбутнього одного року життя (qx);

qx = dx / lx.

Величину q0 звичайно називають коефіцієнтом дитячої смертності.

Імовірність дожиття до наступного віку x+1, що позначається px;

px = 1 - qx.

Число людино-літ життя в інтервалі віку від x до х+1, (частіше, але менш точно, іменується числом живучих в інтервалі віку від x до x+1) звичайно позначається Lx.

Термін "число живучих" запозичений з теорії стаціонарного населœення: якщо річні числа народжених у стаціонарному населœенні рівні l0, то чисельність живучих у кожнім віці збігається c Lx.

Число людино-літ життя у віці x, років і більше (Tx);

Tx = Lx + Lx+1 + ... +Lω,

де величина ω - останній вік, для якого проведені обчислення.

Очікувана тривалість життя у віці x років (ex);

ex = Tx / lx.

Найбільш розповсюджений показник e0 - очікувана тривалість життя при народженні як узагальнююча характеристика смертності, не залежна від вікового складу населœення. Величина ex розраховується як середнє число років, прожитих у віках старше x, обличчям, що дожило до віку x . Для кожної окремої людини величина тривалості життя і число прожитого років збігаються. Цей збіг зберігається і при усередненні. Так, x + ex є середній вік смерті для доживших до віку x років.

Крім цього в сучасно таблиці включається коефіцієнт дожиття (коефіцієнт пересувки), що позначається Px ;

Px = Lx+1 / Lx.

Показники таблиць смертності поділяються на интервальные, що характеризують смертність вікового інтервалу (qx, px, dx, Lx, Px) і кумулятивні. Останні відносяться до точного віку і характеризующие смертність у віках моложе x років чи старше x років (Тx, ex). Для интервальных показників коротких таблиць смертності використовуються ті ж позначення з додатковим лівим індексом, що вказує довжину вікового інтервалу, наприклад, τqx.

У сучасних коротких таблицях смертності, видаваних міжнародними організаціями і більшістю країн, прийняті інший склад і порядок показників; коефіцієнти смертності (τmx), у термінах таблиць смертності τmx = τdx / τLx; далі випливають τqx, τlx, τdx, τLx, τPx, τTx, τex; останній показник таблиць смертності - число років, прожитих померлими в даному інтервалі віку (τAx): τAx = (τLx τlx) / τdx

Интервальные показники τmx, τqx, τpx, τPx являють собою показники інтенсивності смертності у відповідних віках, не піддані впливу змін рівня смертності в інших вікових групах.

При розрахунках сучасних таблиць смертності як вихідний ряд найчастіше використовується ряд віковий коефіцієнтів смертності mx чи імовірностей смерті qx.

Розрахунок таблиць смертності містить у собі:

4. визначення ряду значень вихідного показника для усіх віків на основі даних статистики населœення;

5. при необхідності обробку цього ряду з метою усунення перекручувань унаслідок вікової акумуляції і випадкових коливань інтенсивності смертності, інтерполяції ряду і його екстраполяції для одержання показників таблиць у старших віках;

6. розрахунок всіх інших показників таблиць смертності на основі вихідного ряду. Основні складності розрахунку зв'язані з необхідністю залучення гіпотез про значення функції дожиття при проміжних значеннях і інтегруванні (наприклад, при переході від lx до Lx чи від τmx до τqx, чи навпаки).

Як зразок нижче приводиться таблиця 13, що містить таблиці смертності населœення Росії (1988-89), розраховані за матеріалами перепису 1989 року і даним поточного обліку смертей за 1988-89 роки.

Таблиця 13

Таблиці смертності населœення Російської Федерації (1988-89)

x τmx τqx lx τdx τLx Tx ex
Мужчины
0.02078 0.02040 64.4
0.00125 0.00498 64.8
0.00070 0.00349 61.1
0.00061 0.00306 56.3
0.00145 0.00723 51.5
0.00249 0.01238 46.8
0.00305 0.01514 42.4
0.00379 0.01878 38.0
0.00490 0.02422 33.7
0.00683 0.03361 29.4
0.01063 0.05185 25.4
0.01471 0.07107 21.6
0.02238 0.10623 18.1
0.03197 0.14839 14.8
0.04609 0.20716 12.0
0.06782 0.29025 9.5
0.09924 0.39612 7.4
0.14687 0.52889 5.6
0.23268 1.00000 4.8
Женщины
0.01515 3.01495 76.1
0.00096 0.00383 74.6
0.00039 0.00195 70.8
0.00032 0.00160 66.0
0.00062 0.00310 61.1
0.00068 0.00339 56.8
0.00076 0.00379 51.4
0.00100 0.00499 46.6
0.00147 0.00732 41.9
0.00222 0.01104 37.1
0.00354 0.01755 32.5
0.00612 0.02530 28.1
0.00838 0.04110 23.7
0.01323 0.06418 19.6
0.02216 0.10636 15.5
0.03709 0.17052 12.3
0.06272 0.27240 9.8
0.10609 0.41918 6.8
0.20133 1.00000 5.0

Для Росії (до перших десятиліть XX століття) була характерна смертність традиційного типу, обумовлена переважно екзогенними факторами. На одному з перших місць серед причин смерті стояв туберкульоз. Ще більше число людей, особливо дітей, умирало від пневмонії. Велика була роль таких причин смерті, як шлунково-кишкові і дитячі інфекційні захворювання. У той же час на частку хвороб серцево-судинної системи і старечу старезність приходилося не більш 15% усіх смертей.

Демографічний (і супутній йому, епідеміологічний) перехід у Росії (колишньому СРСР) почався пізніше, ніж в економічно розвитих країнах, розвивався у вкрай суперечливих умовах, обтяжених двома світовими війнами, соціальними потрясіннями 20-30 років, і зараз ще цілком не довершений. Лише на початку 50-х років, у результаті впровадження в практику охорони здоров'я антибіотиків, смертність у молодих віках стала стрімко знижуватися, а тривалість життя швидко рости (див. таблиці 15, 16, 17). До середини 60-х років Росія значно скоротила відставання в епідеміологічному переході від найбільш розвитих країн - приблизно до 4 років у чоловіків і 1-2 року в жінок. Хвороби системи кровообігу і новотвору ввійшли в лідери серед причин смерті, дитяча смертність різко скоротилася до 25 на 1000 народжених, а тривалість життя виросла до 64 років у чоловіків і 73 років у жінок.

Однак із другої половини 60-х років відставання Росії від розвитих країн стало знову наростати, а тривалість життя ознаменувалася тривалим зниженням, що продовжувалося аж до 80-х років. Середня очікувана тривалість життя досягла мінімуму в 1970-80 роках - 61,5 року в чоловіків і 73,1 року в жінок. При цьому тривалість життя чоловіків, що проживають у сільській місцевості, упала до безпрецедентного для економічно розвитий країни значення - 58,8 року (1975-76). Розрив між чоловіками і жінками по очікуваній тривалості життя склав 12 років, тобто Росія лідирувала по цьому сумному показнику серед усіх країн світу, що представляють статистику смертності. Розрив між Росією і країнами Заходу по очікуваній тривалості життя населœення склав близько 10 років у чоловіків і 6 років у жінок, причому найбільший внесок у це внесла висока смертність населœення Росії в працездатних віках, що була зв'язана майже винятково зі збільшенням смертності від нещасливих випадків, отруєнь і травм у молодих і середніх віках і ростом смертності від хвороб системи кровообігу в середніх віках.

Таблиця 14

Очікувана тривалість життя в Російській Федерації (число років)

Годы Все населœение Городское населœение Сельское населœечие
всœего мужчины женщины всœего мужчины женщины всœего мужчины женщины
1896-1897 (по 50 губерниям Европейской России) 30,54 29,43 31,69 29,77 27,62 32,24 30,63 29,66 31,66
1926-1927 (по Европейской части РСФСР) 42,93 40,23 45,61 43,92 40,37 47,50 42,86 40,39 45,30
1958-1959 67,91 62,99 71,45 67,92 63,03 71,48 67,84 62,86 71,30
1961-1962 68,75 63,78 72,38 68,69 63,86 72,48 68,62 63,40 72,33
1965-1966 69,50 64,32 73,41 69,44 64,59 73,14 69,14 63,32 73,49
1970-1971 68,93 63,21 73,55 68,51 63,76 73,47 68,13 61,78 73,39
1975-1976 68,13 62,32 73,03 68,75 63,41 73,22 66,14 58,85 72,38
1980-1981 67,61 61,53 73,09 68,09 62,39 73,18 66,02 59,30 72,47
1985-1986 69,26 63,83 73,99 69,61 64,46 74,00 67,86 61,76 73,55
69,20 63,79 74,27 69,58 64,39 74,35 67,92 62,00 73,89
69,01 63,46 74,27 69,39 64,06 74,33 67,73 61,70 73,87
67,89 62,02 73,75 68,20 62,48 73,80 66,87 60,67 73,45
65,14 58,91 71,88 65,42 59,25 71,97 64,28 57,94 71,51
63,98 57,59 71,18 64,24 57,88 71,29 63,17 56,75 70,82
64,64 58,27 71,70 64,84 58,48 71,76 64,06 57,70 71,50
65,89 59,75 72,49 66,31 60,22 72,70 64,67 58,44 71,85
66,64 60,75 72,89 67,19 61,43 73,10 65,10 58,94 72,29
67,02 61,30 72,93 67,46 61,82 73,13 65,77 59,90 72,32
65,93 59,93 72,38 66,39 60,41 72,65 64,62 58,63 71,55
65,27 59,00 72,20 65,65 59,38 72,40 64,18 57,99 71,55

Таблица 15

Смертность по основным классам причин смерти

 
 
Умершие от всœех причин 867,6 976,0 1099,5 1131,9 1116,7 1137,5 1215,6 1446,4 1566,1 1496,4 1417,7 1376,0 1361,1 1472,4 1535,1
в том числе от:                              
некоторых инфекционных и паразитарных болезней 24,0 21,5 20,6 17,2 12,1 12,0 13,1 17,3 20,1 20,7 21,3 20,5 19,0 24,5 25,0
новообразований 147,3 155,8 163,5 175,5 194,0 197,5 201,8 206,9 206,6 202,8 200,3 201,8 202,5 205,0 205,5
болезней системы кровообращения 412,3 491,9 579,5 633,9 617,4 620,0 646,0 768,9 837,3 790,1 758,3 751,1 748,8 815,7 849,4
болезней органов дыхания 87,2 92,7 92,1 79,5 59,3 55,7 57,9 74,5 80,8 73,9 67,7 63,7 57,2 64,9 70,5
болезней органов пищеварения 23,2 25,3 30,0 30,3 28,7 28,9 32,8 38,3 44,1 46,1 42,1 39,2 38,1 41,9 44,6
несчастных случаев, отравлений и травм 125,4 142,4 165,0 137,6 133,7 142,2 173,0 227,9 250,7 236,6 209,2 187,7 187,5 206,1 219,9
из них от:                              
случайных отравлений алкоголем 14,3 17,3 23,1 16,4 10,8 11,2 17,6 30,9 37,8 29,5 24,0 19,1 17,8 20,5 25,7
самоубийств 29,9 33,4 34,6 31,1 26,4 26,5 31,0 38,1 42,1 41,4 39,4 37,6 35,4 39,3 39,3
убийств 7,2 10,3 12,9 10,5 14,3 15,2 22,8 30,6 32,6 30,7 26,6 23,9 23,0 26,2 28,3

Між 1984 і 1987 роками очікувана тривалість життя чоловіків збільшилося з 62 до 65 років, а жінок - з 73 до 74,5 років. Таким чином, негативна тенденція в смертності була припинœена, а тривалість життя досягла самих високих значень. Удержати досягнуті успіхи Росії не удалося, і в 1988 році відновився повільний ріст смертності.

Він супроводжував політико-економічним перетворенням у країні в 1991-92 роках і різко прискорився в 1992-94 роках: у 1994 році очікувана тривалість життя в Росії досягла небачено низького рівня - 57,6 року в чоловіків і 71 року в жінок, тобто упала на 7 років і 3,5 роки в порівнянні з 1991 роком і на 4 і 1,5 роки в порівнянні з початком 80-х років, для чоловіків і жінок відповідно. Розрив у тривалості життя між підлогами виріс до 13,5 років. Після нетривалого збільшення очікуваної тривалості життя в 1987-88 роках до 2000 року вона знову опустилася до 59 років у чоловіків і 72,2 років у жінок.

Аналіз утрат тривалості життя в Росії дозволив ранжировать основні причини передчасної смертності чоловіків:

4. ішемічна хвороба серця в облич старше 48 років і порушення мозкового кровообігу в облич старше 50 років;

5. смертність від зовнішніх причин у віці від 20 до 60 років (ДТП і випадкові отруєння у віці від 35 до 50 років, убивства у віці від 25 до 45 років, самогубства у віці від 38 до 39 років;

6. хвороби органів подиху у віці від 50 до 60 років.

У працездатних віках основною причиною смерті в чоловіків є зовнішні причини смерті (нещасливі випадки і насильницькі причини), на которые приходиться приблизно половина всіх смертей. За ними випливають хвороби системи кровообігу, на которые приходиться приблизно чверть смертей, і новотвору - 10%. Частина, що залишилася, розподілена між хворобами органів подиху, травлення й інших захворювань, а також невстановленими причинами смерті. У жінок смертність у працездатних віках у три з половиною разу нижче, ніж у чоловіків, і в ній істотно менша питома вага приходиться на зовнішні причини (близько 40%), частки хвороб системи кровообігу трохи вище, а частка новотворів - удвічі вище (близько 20%), чим у чоловіків. Серед зовнішніх причин смерті в працездатному віці переважають самогубства, випадкові отруєння алкоголем, убивства і насильницькі смерті неуточненого характеру (випадкового чи навмисного).

Ризик передчасної смерті розподілений дуже нерівномірно серед населœення працездатного віку. Він тим вище, чим нижче рівень утворення. Ризик смерті також підвищений серед розведених і вдовых у порівнянні із состоящими в шлюбі. При цьому в жінок розходження в смертності між що складаються і не складаються в шлюбі набагато менше, ніж у чоловіків.

Більшість смертей чоловіків працездатного віку відбуваються зненацька і раптово в результаті нещасливих випадків, насильства, серцево-судинних катастроф і інших стрімко розвиваються хворобливих ситуацій. Багато хто з таких смертей відбуваються або під впливом алкоголю, або при його істотній участі.

За даними досліджень смертності в Росії, Москві й Удмуртской Республіці 2/3 чоловіків працездатного віку вмирає нетверезими, причому половина смертей відбувається в стані вище середнього ступеня, а в 12% випадків алкогольна інтоксикація настільки велика, що могла б служити безпосœередньою причиною смерті. Більше половини смертей від зовнішніх причин і біля чверті від хвороб системи кровообігу відбувається при середній і більш важких ступенях сп'яніння. Смерті від отруєнь алкоголем і алкоголізму звичайно случаються в стані важкого сп'яніння. Надзвичайно велика роль алкоголю в дорожньо-транспортних випадках, випадкових утопленнях, випадкових падіннях і інших нещасливих випадках, а також в убивствах (причому як убивця, так і жертва часто знаходяться в стані сп'яніння) і самогубствах. З'ясовуючи причини смерті на основі ретроспективного опитування родичів померлих, автори досліджень приходять до наступного висновкам.

Результати аналізу даних опитування підтвердили висновки, що раніше робилися, про негативний вплив на смертність зловживань алкоголем, а також про захисну роль утворення і шлюбу.

Найбільш важливим новим елœементом пояснення високої смертності чоловіків працездатного віку став висновок про істотний вплив поточної соціально-економічної ситуації на смертність. Особливо значимим соціальним фактором ризику, що робить сильний незалежний вплив на смертність, є безробіття.

Часте перебування в стані психоемоційної пригніченості також сполучено з підвищеним ризиком смерті. У багатьох випадках цей стан асоціюється з бідністю, безробіттям, відсутністю родини.

Рівень утворення є загальним предиктором більшого чи меншого ризику смерті. Цікаво, що при влученні в несприятливі обставини ( чибезробіття бідність) ризик смерті нижче для облич з високим утворенням. Крім того, для облич з високим утворенням нижче сам ризик безробіття.

Ризик смерті в працездатному віці практично не зв'язаний прямо з бідністю, однак з нею зв'язані такі важливі предиктори передчасної смерті, як психоемоційна пригніченість і погані відносини в родині.

Особливо небезпечним є сполучення бідності із серйозними порушеннями здоров'я, що обмежують активність. Дуже уразливі також чоловіки, що страждають серйозними захворюваннями і не складаються в шлюбі.

У розведених чоловіків ризик смерті в значній мірі зв'язаний з алкоголем і зовнішніми причинами смерті, тоді як серед ніколи що не складалися в шлюбі відносно висока частка облич, що мають серйозні проблеми зі здоров'ям (удвічі вище, ніж серед одружених в Удмуртії і утроє вище - у Москві).

Як і очікувалося, могутнім фактором ризику смерті виявився алкоголь. Хоча його дію випробують на собі всі групи чоловічого населœення, воно значно асоціюється з низьким рівнем утворення (середнє загальне і нижче), перебуванням у розводі, чи безробіттям неповною зайнятістю. Індикатори зловживання алкоголем не зв'язані з бідністю, зате тісно зв'язані зі статусом безробітного і розведеного.

Збільшення тривалості життя людини, чи що те ж саме, зниження імовірності передчасної смертності - найбільш безперечне досягнення цивілізації. Ріст суспільного багатства сучасної цивілізації йде рука об руку з ростом середньої тривалості життя, "відсуненням" порога старості і немічності, підвищенням індивідуальної і суспільної цінності людського життя. Збільшення людського потенціалу за допомогою зменшення передчасної смертності - одночасно й основа нагромадження суспільного багатства і соціальної ефективності його використання. Досягнення розвитих країн Заходу дають яскраві тому підтвердження. Економічна і політична міць цих держав базується в першу чергу на ефективному використанні людського капіталу, серед характеристик якого термін активного життя середньостатистичної людини - один із ключових параметрів.

Росія протягом своєї історії, особливо явно в найбільш трагічний для неї період першої половини XX століття, залишалася країною, де завжди принижувалася цінність індивідуального людського життя. Використання людського капіталу в нас у країні характеризувалося марнотратною витратою життєвого потенціалу населœення в ім'я задоволення геополітичних і економічних інтересів держави. У першій половині XX століття відбувалося пряме знищення, економічний і політичний утиск широких шарів населœення. В другій половині століття антилюдські методи сталінської епохи пішли в небуття, але в очах держави людина і те, що потрібно для його благополуччя - охорона здоров'я і вся соціальна сфера - залишилися чимось другорядним. Фінансування цього сектора завжди відбувалося по залишковому принципі.

Низької суспільної цінності супроводжує і низька індивідуальна цінність людського життя. Сама по собі структура смертності в працездатному віці свідчить про те, що головна причина численних передчасних відходів з життя - надзвичайно низька індивідуальна цінність життя. Не зупиняючи на історичних і ідеологічних джерелах цього феномена (общинний уклад дореволюційного селянського життя, більшовицька ідеологія колективізму й індивідуальної самопожертви), необхідно відзначити, що перетворення громадського життя не тільки не змінили ситуації до кращого, але і збільшили положення. Ціна лю