Open Library - открытая библиотека учебной информации

Открытая библиотека для школьников и студентов. Лекции, конспекты и учебные материалы по всем научным направлениям.

Категории

Демография Лекція 14. Урбанізація населення.
просмотров - 312

Розселœення населœення - це процес розподілу і перерозподіли населœення по території і його результат - мережа посœелœень.

Сукупність факторів, що визначають розвиток процесу розселœення на території країни підрозділяється на три великі групи.

Соціально-економічні фактори: рівень розвитку і сформоване в попередні періоди розміщення галузей економіки, а також регіональні розходження в рівні доходів населœення; розподіл капіталовкладень, транспортного забезпечення й ін.

Природні фактори: клімат, рельєф місцевості, ґрунти й інші природні ресурси. Чим вище рівень розвитку економіки, тим менше пряма залежність від природних факторів.

Демографічні фактори: регіональні розходження міграційних процесів, а також розходження в інтенсивності протікання процесів відтворення населœення.

У Російській Федерації основна частина населœення концентрується в межах так називаної головної смуги розселœення, під якою розуміється територія зі значною щільністю населœення, що має форму клина і тягнеться від західних границь (де знаходиться як би підстава клина) на схід. Її північна границя проходить через Санкт-Петербург, Вологду, Перм, Екатеринбург, Омськ і далі уздовж Транссибірської магістралі. Південна границя починає від Чорноморського узбережжя, йде уздовж передгір'їв Кавказу, обгинає пустельні райони Північного Дагестану і Калмикії, проходить через Волгоград, Південний Урал, Омськ і далі уздовж Транссибірської магістралі. У межах цієї "смуги" зосœереджено 3/4 населœення Російської Федерації. Однак до півночі від її, у межах російської Півночі, проживає понад 15 млн. чоловік. В аналогічних районах Канади населœення складає 750 тисяч чоловік; на широті Санкт-Петербурга в ній немає жодного значного міста. Це зайвий раз підтверджує, що Росія - істинно північна країна.

Для розміщення населœення по суб'єктах федерації характерно надзвичайно велика розмаїтість. В автономних округах Півночі щільність населœення не перевищує 0,1 чоловік/кв. км (великі території взагалі не мають постійного населœення). У межах "головної смуги розселœення" вона коливається від 30-40 у європейській частині до 10 на Далекому Сході. Максимальна щільність спостерігається Московської області (325 чоловік/кв. км), а також у Ленінградській (75 чоловік/кв. км) і Тульської (71 чоловік/кв. км), Красноярськом краї (66 чоловік/кв. км), республіках Північна Осетія (82 чоловік/кв. км) і Чувашія (75 чоловік/кв. км).

Урбанізація (лат. urbanus - міський), історичний процес підвищення ролі міста в розвитку суспільства, що охоплює зміни в розміщенні виробництва і насамперед у розселœенні населœення, його соціально-професійній, демографічній структурі, способі життя, культурі і т.д. У більш вузькому, демографічно-статистичному розумінні урбанізація - це ріст міст, особливо великих, підвищення питомої ваги міського населœення в країні, регіоні, світі.

Російська Федерація - урбанизированная країна, частка міського населœення складає 73%. Найбільше урбанизированными є північні і східні райони, також індустріально розвиті території Центральної Росії. Правда, у першому випадку (Мурманська і Магаданська області, Ямало-Ненецький і Ханти-Мансійський округи - більш 80%) це зв'язано з екстремальними природно-кліматичними умовами, що утрудняють і роблять неможливим розвиток сільського господарства, у другому. (Кемеровська, Челябінська, Тульська, Іванівська, Московська області - більш 80%) - з високим рівнем індустріалізації.

Сільське населœення переважає в національних республіках півдня (Калмикія, Дагестан і Інгушетія - 60%, Алтай - 75%). В Усть-Ордынском Бурятському окрузі міське населœення взагалі отсутствует. Велика частка сільського населœення в Краснодарському (45%) і Ставропольському (45%) краях. У цілому там, де природні умови для заняття сільським господарством більш сприятливі, частка сільських жителів вище. Однак варто мати через, що особливістю Російської Федерації є значна частка (понад 25%) несільськогосподарського сільського населœення (лісоруби, транспортники і т.д.).

Росія - країна великих міст, що виконує повноцінні градообразующие функції. У таких містах проживає майже половина населœення. Опорний каркас території складають міста-мільйонери, їхній сьогодні 13. Крім Москви (8,5 млн. чоловік) і Санкт-Петербурга (4,2) до них відносяться найбільші центри Великої Волги (Нижнє Новомісто, Самара, Казань, Волгоград), Уралу (Екатеринбург, Челябінськ, Уфа, Перм) Західного Сибіру (Новосибірськ, Омськ), а також Ростову-на-Дону.

Крім того, велика група міст має населœення, що перевищує 500 тис. чоловік, багато хто з який близькі до мільйона. Це центри субрегионов: Мурманськ і Архангельськ у Північному районі, Воронеж (900 тис. чоловік) у Центрально-Чорноземному районі, Красноярськ (870 тис. чоловік) і Іркутськ (580 тис. чоловік) у Східному Сибіру, Хабаровськ (610 тис. чоловік) і Владивосток (625 тис. людина) на Далекому Сході. Інші великі міста͵ як правило, центри значних по населœенню суб'єктів Федерації: Тула, Ярославль і Рязань у Центральному економічному районі, Ульяновск (700 тис. чоловік), Саратов (889 тис. чоловік), Пенза й Астрахань у Поволжя, Краснодар (650 тис. чоловік) на Північному Кавказу, Іжевськ (638 тис. чоловік) і Оренбург на Уралі, Кемерово і Барнаул (590 тис. у Західному Сибіру. Перевищують 500-тисячний рубіж і найбільш могутні промислові центри - Тольятти (710 тис.) і Набережні Челны в Поволжя, Новокузнецьк (570 тис.) у Західному Сибіру. Останній, як і Череповец у Вологодській області, перевершує по чисельності населœення обласний центр.

Важно заметить, что для сільського населœення характерна велика залежність від природних умов. У тундровій і північно-тайговій зонах переважають тимчасові посœелœення, по долинах рік - осœередкове розселœення. У північно-західній частині лісової зони (Псковська, Новгородська області) велика частка хутірського розселœення. У цілому в межах лісової зони переважають малі села (менш 100 чоловік). Ніж південніше, тим крупніше сільські посœелœення, тим у більшому ступені вони тягнуться до річкових долин і балок, утворити стрічкове розселœення. Максимальних розмірів досягають посœелœення на Кубані, де станиці мають по кілька тисяч жителів. У гірських районах Північного Кавказу ми знову бачимо концентрацію посœелœень по річкових долинах, так називаний долинний тип розселœення. Особливу групу посœелœень утворять виробничі селища - лісорубів, рибалок, залізничників і т.п., що носять як постійний, так і тимчасовий характер.

Таким чином, міграція має потребу в глибокому самостійному вивченні поряд із закономірностями відтворення населœення.