Open Library - открытая библиотека учебной информации

Открытая библиотека для школьников и студентов. Лекции, конспекты и учебные материалы по всем научным направлениям.

Категории

Демография Лекція 16. Демографічна політика.
просмотров - 366

Демографічна політика - це цілеспрямована діяльність державних органів і інших соціальних інститутів у сфері регулювання процесів відтворення населœення. Включає систему цілей і засобів для їхнього досягнення. Демографічна політика є складовою частиною загальної соціально-економічної політики й одночасно - це складова частина політики народонаселœення. Усі три види політики розрізняються сферами регулювання.

Соціально-економічна політика спрямована на регулювання всієї сукупності внутрішніх умов, процесів і сторін життєдіяльності суспільства.

Політика народонаселœення, будучи напрямком соціально-економічної політики, має на меті керування розвитком народонаселœення як широким процесом створення, становлення і розвитку суб'єкта соціальної життєдіяльності. Вона охоплює:

6. вплив на відтворення населœення (його можна назвати демографічною політикою);

    1. вплив на процес соціалізації підростаючих поколінь (підготовка до трудової діяльності, дошкільне виховання, загальноосвітня і спеціальна підготовка, професійна орієнтація, моральне виховання, прилучення до цінностей світової культури і т.д.
    2. регулювання комплексу умов праці (установлення границь і загальних масштабів зайнятості, регулювання тривалості робочого дня і періодів купа і відпочинку, охорона праці, регулювання професійне - кваліфікаційного росту і перепідготовки робочої сили і т.д.);
    3. регулювання міграцій і територіальної структури населœення і здійснення інших мір, від яких залежить весь комплекс праці і відпочинку;
    4. вплив на загальні умови життя всіх шарів населœення (житлове законодавство, політика в області охорони здоров'я і медичного обслуговування, регулювання масштабів, структури і спрямованості вільного часу і т.д.).

Демографічна політика є органічною складовою частиною політики народонаселœення. Об'єктами демографічної політик можуть бути населœення країни в цілому чи окремих регіонах, соціально-демографічні групи, когорти населœення, родини визначених чи типів стадій життєвого циклу.

У загальному виді мети демографічної політики звичайно зводяться до формування в довгостроковій перспективі бажаного режиму відтворення населœення, чи збереженню зміні тенденцій в області динаміки чисельності і структури населœення, народжуваності, смертності, сімейного складу, розселœення, внутрішньої і зовнішньої міграції, якісних характеристик населœення (тобто досягнення демографічного оптимуму).

Основні напрямки демографічної політики включають: створення умов для сполучення родительства з активною професійною діяльністю, зниження захворюваності і смертності, збільшення тривалості життя, поліпшення якісних характеристик населœення, регулювання міграційних процесів, урбанізації і розселœення країни, державна допомога родинам з дітьми, соціальну підтримку інвалідів, літніх і непрацездатних і т.п. Ці напрямки повинні бути погоджені з такими важливими сферами соціальної політики, як зайнятість, регулювання доходів, утворення й охорона здоров'я, професійна підготовка, соціальне забезпечення.

Міри демографічної політики можна об'єднати в три великі групи:

1) економічні заходи: оплачувані відпускав і різні посібники при народженні дітей; посібника на дітей у залежності від їхнього числа, віку, типу родини; позички, кредити, податкові і житлові пільги і т.д.

2) адміністративно-правові: законодавчі акти, що регламентують шлюби, розводи, положення дітей у родинах, аліментні обов'язки, охорону материнства і дитинства, аборти і використання засобів контрацепції, соціальне забезпечення непрацездатних, умови зайнятості і режим праці працюючих жінок-матерів, внутрішню і зовнішню міграцію і т.п.;

3) виховні і пропагандистські міри, покликані формувати суспільна думка, норми і стандарти демографічного поводження, визначена демографічний клімат у суспільстві.

Принципова особливість демографічної політики полягає у впливі на динаміку демографічних процесів не прямо, а опосœередковано, через людське поводження, через прийняття рішень у сфері шлюбу, родини, народження дітей, вибору професії, сфери зайнятості, місця проживання й ін. Міри демографічної політики впливають як на формування демографічних потреб, що обумовлюють специфіку демографічного поводження, так і на створення умов для їхньої реалізації. Особливу складність демографічній політиці як частини соціального керування додає необхідність враховувати і погоджувати інтереси різних рівнів: індивідуальних я сімейних, групових і суспільних; локальних, регіональних і загальнодержавних; економічних, соціально-політичних, екологічних і этнокультурных; найближчих, середньострокових я довгострокових.

Ефективність демографічної політики визначається швидкістю досягнення поставлених цілей при мінімально можливих витратах суспільства і при дотриманні діючих у ньому соціальних норм. Умовами ефективності демографічної політики є комплексність проведення, орієнтованість на тривалу перспективу, стійкість здійснення заходів.

У міжнародній практиці як інструмент оцінки ефективності соціально-економічних програм, визначення пріоритетів як соціальної, так і демографічної політики підучив поширення т.зв. індекс розвитку людського потенціалу - статистичний показник, розроблений у рамках Програма розвитку ООН.