Open Library - открытая библиотека учебной информации

Открытая библиотека для школьников и студентов. Лекции, конспекты и учебные материалы по всем научным направлениям.

Категории

Демография Лекція 4. Джерела даних.
просмотров - 313

До основних джерел даних у демографії відносяться: перепису населœення (єдинœе, суцільне, одномоментное обстеження населœення, зроблене по формулі перепису Адольфа Кетле), що тече статистика і вибіркові соціально-демографічні обстеження. У сутності Кетле зробив революцію в техніку обліку населœення і ввів поняття критичного моменту перепису (моменту суцільної чи фотографії фіксації стану досліджуваного населœення на обраний момент найбільш стабільного стану населœення). А. Кетле ввів поняття постійного і наявного, тимчасово присутнього і тимчасово відсутнього населœення. Формула перепису дуже просто і надійна:

П = Н + У ВП;

де П чисельність постійного населœення;

Н чисельність наявного;

В - чисельність тимчасово відсутнього;

ВП чисельність тимчасово присутнього населœення території на момент t чи на критичний часовий період переписної кампанії.

Велику складність являють собою критерії тимчасової чи присутності відсутності людини на даній місцевості, що встановлюється спеціальними інструкціями для різних груп населœення.

Незважаючи на розвиту в даний час у скандинавських країнах техніку елœектронних регістрів населœення, техніка перепису залишається однієї із самих точних технік суцільного одномоментного обліку населœення і його якісних показників.

Історично перепису виникли як форма фіскального обліку.

Сучасний перепис населœення - це загальний процес збору, узагальнення, оцінки, аналізу і публікації демографічних, соціальних і економічних даних про всœе населœення, що проживає на визначений момент часу в чи країні її чітко обмеженій частині.

Основні принципи сучасного перепису населœення.

1. Загальність охоплення населœення території, на якій проводиться перепис, тобто облік кожного жителя без винятку (але і без подвійного рахунка), незалежно від яких-небудь статусних характеристик людини: підлоги, віку, національності, соціального стану, наявності права на проживання в даному чи житлі місцевості і т.п.

2. Проведення перепису населœення по єдиній програмі і єдиних правилах на всій території, охоплюваною переписом. Існують міжнародні рекомендації з змісту програм переписів населœення, щоб забезпечити порівнянність їхніх результатів по країнах.

3. Періодичність (чи регулярність) проведення переписів населœення через рівні проміжки часу, звичайно через десять років, що дозволяє отслонить зміни, що відбуваються в половозрастной структурі населœення.

4. Безвідносність цілей перепису населœення до яких-небудь приватних інтересів держави. Перепис населœення не зв'язується ні з якими адміністративними заходами, не торкається ні майнових, ні особистих інтересів окремих громадян. Усі, що збираються при переписі зведення використовуються тільки в сумарному виді, у виді знеособлених даних.

5. Індивідуальність реєстрації, тобто збір зведень, здійснюється про кожну людину окремо, а не у виді сумарних підсумків по родині, господарству, житлу. Такий принцип забезпечує можливість при подальшій обробці підсумків одержувати найрізноманітніші комбінаційні угруповання з зібраних даних.

6. Безпосœереднє одержання зведень у населœення. Реалізується у виді того, що перепис населœення має потребу в даних про реальний, а не про паперовий склад населœення, що можуть змінювати по різних причинах.

7. Анонімність зведень, одержуваних від населœення при переписі, тобто гарантія таємниці будь-якої інформації, одержуваної під час опитування людей при переписі.

8. Принцип самовизначення, тобто запис у переписні аркуші відповідей опитуваних здійснюється з їхніх слів, без пред'явлення яких- або документів, що підтверджують вірогідність зведень, що повідомляються.

Дотримання принципу обумовлене:

o чи труднощями неможливістю в багатьох випадках віднести людини до тієї чи іншої категорії населœення по документованих ознаках;

o прагненням статистиків підвищити довіра населœення до перепису.

9. Одномоментность перепису, тобто приурочення всіх зведень, що збираються при переписі, про кожну людину до одного точного моменту часу. Перепис проводиться протягом 7 -10 днів, але всі зведення про жителів збираються по їх стані на один точний момент часу (т.зв. критичний момент). Він дозволяє:

o одержати моментальний знімок складу населœення, звести всі дані про різні структури населœення до однієї загальної його чисельності;

o допомагає зменшити число пропусків і подвійного рахунка людей.

Момент перепису звичайно приходиться на той період року, коли рухливість населœення найменша. Їм звичайно вважають у нашій країні середину січня, а серед днів тижня чи середовище четвер.

10. Централізоване керівництво проведенням перепису. Для проведення перепису населœення звичайно спеціальний підрозділ в органах державної статистики. У його функції входить методологічна і технічна підготовка перепису населœення, організація її безпосœереднього проведення, обробка підсумків і їхня публікація. У нашій країні таким підрозділом є Керування переписів і обстежень Державного комітету РФ по статистиці.

Одиницею спостереження в переписі служить родина, записи в переписних аркушах ведуться послідовно у відношенні членів кожної родини. При мікропереписі 1994 року як одиницю спостереження вперше у вітчизняній практиці враховувалася не родина, а домогосподарство.

Коло зведень, одержуваних у ході перепису, визначається її програмою. У нее звичайно входять демографічні ознаки (підлога, дата чи народження вік, шлюбний стан, число дітей), економічні ознаки (заняття, чи галузь вид економічної діяльності, джерело засобів існування, іноді чи заробіток доход, положення в занятті, ступінь зайнятості, іноді ряд питань для безробітних), характеристика освіченості (грамотність, відвідування школи, число років чи навчання досягнутий рівень утворення, професія, іноді кваліфікація), етнічні ознаки (приналежність до того чи іншого чи народу етнічній групі, рідна чи розмовна мова, знання інших мов, іноді віросповідання), інші ознаки (громадянство, фізичні і психологічні недоліки, участь у війні). Важливі ознаки, що характеризують приналежність до тієї чи іншої соціальної групи, що з'ясовується або завданням прямого запитання, або на підставі зведень про заняття і положення в занятті (роботодавець, працює за наймом і т.д.). Часто використовуються і додаткові питання, перелік яких залежить від соціально-економічної і демографічної ситуації в країні і диктується конкретними задачами часу.

Перший і єдиний загальний перепис населœення Російської імперії був проведений у 1897 році. Перепису передував колосальний катаклізм демографічної системи Росії в 1892 р. після подвійного голоду й епідемій. Практично Уряд не знав скількох населœень залишилося в живих і по одній із трагічних версій підготовки першого імперського перепису було поставлено перед необхідністю точнейшего обліку підданих. Після Жовтневої революції 1917 року перепису, що охоплюють усе населœення країни, були проведені в 1926, 1937, 1939, 1959, 1970, 1979 і 1989 роках. Однієї з найкращих переписів був перепис 1926 р., що добре врахувала навіть родину.

У сучасний період у допомогу великим переписам стали проводиться 5%-е вибіркові мікропереписи. У радянський період був проведений унікальний мікроперепис 1985 р. Останній мікроперепис населœення здійснений у Росії в 1994 році. Вона охопила 7,3 млн. чоловік, чи 5 відсотків населœення країни і дозволила одержати велику і різнобічну інформацію про структурні зміни, що відбулися в народонаселœенні після 1989 року. На відміну від останньої, спрямованої на рішення задач чистої демографії й опис демографічних процесів, мікроперепис 1994 року мала більш виражений демографічний і економічний аспект. Проте, програма її, що складалася з 49 питань, у значній своїй частині забезпечувала порівняльні з матеріалами загальних переписів дані про народжуваність і смертність, шлюбі і родині, половозрастной структурі й інших параметрах природного відтворення населœення.

Поточний облік демографічних подій заснований на тім, що у встановленим законом термін населœення саме повинне звернутися в органи, що ведуть реєстрацію, і повідомити про подію, що происшли. Органи ЗАГС (запис актів цивільного стану, спочатку створені в 30-х роках при НКВД) реєструють народження і смерті, шлюби і розводи, а органи внутрішніх справ зміну постійного місця проживання й обличчя, що досягли 14-літнього віку.

Питання, що містяться в програмі реєстрації демографічних подій можна розбити на двох груп. Перша містить зведення про місце і час настання події і його реєстрацій, друга характеризує сукупність облич, у яких відбулася дана подія. Ціль поточного обліку демографічних подій - регулярне одержання даних про чисельність і склад населœення (постійно змінюються в результаті народжень і смертей),а так само характеристик демографічних процесів, у той час як перепис населœення характеризує населœення на якийсь визначений момент часу. Специфіка поточного обліку полягає в тім, що демографічні події попадають під спостереження тільки при їхньому юридичному оформленні, оскільки кожне з них має юридичне значення. Тому повнота поточного звіту залежить від культурного розвитку населœення і його традицій, і домогтися його досить складно. Перепис і поточний облік населœення доповнюють один одного.

Вибіркові обстеження звичайно мають своїм предметом вивчення окремих аспектів демографічного відтворення, наприклад, відношення різних груп населœення до шлюбу і розводу, до дітородіння, місцевій міграції, імміграції і т.д. Вибірковим демографічним обстеженням доступне вивчення таких аспектів демографічного відтворення, що великомасштабним переписам по різних причинах поки не посильні. Це, поряд з нацелœенностью їх на виявлення місцевої і регіональної специфіки процесів демографічного відтворення, робить такі обстеження популярним засобом демографічного пізнання й інструментів вироблення соціальної політики, а також стратегії і тактики керування.

У деяких випадках важливим засобом цього пізнання, особливо історичної демографії, є збір первинних даних по записах у метричних і подвірних книгах, життєписам пологів і генеалогічних хронік, по літературних і інших джерелах.

Особливим джерелом даних для демографії є репродуциенты мистецтва і культури, що дозволяють розглянути еволюцію демографічного менталітету. В умовах інформаційного суспільства на кожного громадянина Росії збирається протягом усього життя реального покоління різними елœектронними базами збирається інформація з більш, ніж 20-ти елœектронним досьє різних відомств, комітетів, агенств, фондів, комісій, приватних і некомерційних організацій. Таким чином, сучасна демографія спирається на багату палітру різноманітних джерел інформації.