Open Library - открытая библиотека учебной информации

Открытая библиотека для школьников и студентов. Лекции, конспекты и учебные материалы по всем научным направлениям.

Категории

Демография Оцінки і політика урядів в області населення
просмотров - 376

Досвід здійснення демографічної політики в закордонних країнах.

Спрямованість демополитики в закордонних країнах надзвичайно різноманітна. Можливість спрямованого впливу суспільства на демографічні процеси підтверджує досвід деяких країн Європи (Болгарія, Румунії, Угорщини, Чехословакии, Німеччини), де в останні десятиліття активно проводилася демографічна політика, спрямована на збільшення народжуваності. Ці міри сприяли ослабленню тенденцій падіння народжуваності і росту числа других я, у меншому ступені, третіх дітей у родинах, підвищенню престижу материнства в цих країнах, зниженню захворюваності і смертності, росту матеріального благополуччя родин з дітьми.

Таблиця 22

Оцінки і політика Число країн Частка, %
Оцінюють ріст населœення у своїй країні як:
занадто високий 13,8
задовільний 43,7
занадто низький 42,5
Вважають за необхідне вплив з метою:
збільшити темп росту 12,1
зберегти темп росту 10,3
зменшити темп росту 37,9
вплив не планується 39,7
Вважають рівень смертності:
прийнятним 31,0
неприйнятним 69,0
Вважають рівень народжуваності:
занадто низьким 11,5
задовільним 43,7
занадто високим 46,0
Вважають за необхідне вплив на народжуваність з метою:
збільшити 11,5
зберегти 10,9
зменшити 40,2
вплив не планується 37,4
Політика у відношенні контрацепції:
обмежують використання 2,9
не обмежують 97,1
у тому числі: підтримують поширення сучасних контрацептивов
прямо 76,4
побічно 10,3
не підтримують 10,3
Політика у відношенні імміграції:
збільшити 5,2
зберегти 44,3
зменшити 34,5
вплив не планується 16,1
Політика у відношенні еміграції:
збільшити 3,4
зберегти 40,8
зменшити 24,7
вплив не планується 31,0

Заклопотаність демографічними тенденціями стала усе більше виявлятися в 30-40-х роках, а у Франції в Силу історичних умов її розвитку різке падіння народжуваності почалося ще в перші десятиліття XIX століття. Реакцією на ці процеси стали спроби проведення демографічної політики в державному масштабі. У 1946 році у Франції була введена в практику широка система грошових виплат родинам, спрямована на заохочення народжень першого, другого й особливо третьої дитини. Серед країн Західної Європи в середині 80-х років Франція мала один з найвищих СКР (сумарний коефіцієнт народжуваності) - 1,8 - 1,9. Населœення збільшувалося щорічно на 0,3 - 0,4%. Але в останні роки уряд Франції стурбовано зниженням рівня народжуваності і його впливом на постаріння населœення. Тут активно заохочується народження третьої і четвертої дитини, передбачені одноразові допомога на народження дитини в сумі 260% основної зарплати на першого і 717% на кожного наступного дитину, відпустку по вагітності оплачується в розмірі 90% зарплати. Надаються позички на обзаведення домашнім господарством і житлові пільги, 90% яким погашаються при народженні четвертої дитини. Соціально-демографічна політика Франції стала своєрідним еталоном у Західному світі. Цим шляхом йдуть уряду Великобританії, Австрії, Італії, Швеції й інших європейських країн.

Уряд Великобританії надає вагому підтримку молодим людям. У допомогу родинам установлені податкові знижки на дітей, грошові посібники я пільговий розподіл житла родинам з дітьми. Видаються щотижневі посібники на дітей до 16 років (до 19 років тим, хто учиться).

В Австрії при визначенні розміру посібників і пільг у главу кута ставиться число дітей у родині, а не доходи родини. Допомога родинам видається із суспільних фондів. Компенсаційний фонд родини, якому передані всі повноваження по видачі сімейних посібників, фінансується з засобів, що надходять від підприємців. Інші джерела - уряд і органи влади провінцій, що виділяють кошти з податкових надходжень. Провінції роблять внески в компенсаційний фонд родини пропорційно числу жителів. Фонд перебуває у віданні Міністерства родини, молоді і захисту споживача. Посібника на дітей видаються, якщо вони учаться до 27 років.

В Італії однієї з цілей є поліпшення положення жінок і турбота про родину. Посібника родинам виплачуються в залежності від доходу. Дітям, що учаться, виплачується посібника до 25 років.

У Швеції послідовно розширюються соціальні пільги родинам з дітьми. Росту населœення в останні роки країна зобов'язана щедрій сімейній політиці; сімейні посібники виплачуються всім, включаючи іммігрантів. Відповідно до Плану страхування материнства і батьківства батьки, так само як і матері, можуть щорічно одержувати 60 днів оплачуваної відпустки для відходу за хворою дитиною я 10 днів у зв'язку з народженням дитини. Врахування інтересів батьків базується у Швеції на кооперації профспілок з підприємцями я урядом; більшість профспілок має спеціальні відділи, що захищають інтереси родина. Подібних умов для проведення скоординованої політики немає в жодній іншій країні Заходу.

У Бельгії держава здійснює широке коло мір у рамках сімейної політики: виплата посібників, зниження податків, субсидії на житло і навчання дітей я т.д. Посібника збільшується в залежності від віку дитини - у 14 років воно в три рази більше, ніж на дитину до чотирьох років. Якщо дитина учиться, то посібник виплачується до 25 років.

Уряд Греції, де падає народжуваність, заохочує збільшення розмірів родина: посібника на четвертого я п'ятої дитини в 12-18 разів більше, ніж на першого.

Інший характер носить демографічна політика країн, що розвиваються, в умовах демографічного вибуху здійснюються заходи для стимулюванню зниження народжуваності. У закордонній Азії програми зниження народжуваності проводяться в країнах, де проживає близько 90% населœення континœенту. На їхнє здійснення виділяються значні кошти, у зборі яких надають підтримку економічно розвиті країни. Програми планування родини на 3/4 фінансуються самими країнами, що розвиваються. Половина юс населœення моложе 20 років, це в основному неосвічені бідняки. Охоплення демографічними програмами саме цих людей, що наближаються до репродуктивного періоду, життєво необхідний.

Крім системи планування родини, у деяких країнах застосовуються різні економічні стимули і заборони. Типовим прикладом є Китай, сама велика країна, що розвивається, з більш, ніж мільярдним населœенням. Кілька років назад керівництвом країни була поставлена мета - родина з однією дитиною. Щоб досягти її була розроблена програма заохочень і покарань. До числа санкцій за надмірну кількість дітей відносяться, наприклад, такі як:

o повернення родиною сум, отриманих за першу дитину у випадку народження другого;