Open Library - открытая библиотека учебной информации

Открытая библиотека для школьников и студентов. Лекции, конспекты и учебные материалы по всем научным направлениям.

Категории

Биология Вчення про хворобу,етіологію,патогенез
просмотров - 429

Здоров'я - це стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних дефектів (з преамбули ВООЗ). Здоров'я - це не тільки відсутність хвороби й інвалід-ності, але й наявність повноцінного, гармонійно розвинœеного фізич-чеського, психи

Здоров'я - це стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних дефектів (з преамбули ВООЗ). Здоров'я - це не тільки відсутність хвороби й інвалід- ності, але й наявність повноцінного, гармонійно розвинœеного фізич- чеського, психічного та морального стану людини.

Здоров'я - це високоустойчиви стан саногенетіческіх механізмів, це вираз не тільки біологічної сутності, але і соціального боку ... Здоров'я - біологічна повноцінність працездатного ін- дівідуума Здоров'я - життя працездатної людини, пристосованого до змін навколишнього середовища Для здорового стану людини характерно: 1. підтримка стійкої нерівноважного організму і се- ди; 2. збереження цілісності організму людини; 3. збереження працездатності. Норма здоров'я - оптимальний стан живої системи, при ко- тором забезпечується максимальна адаптивність, тобто призвичаїла- тість до умов життя. Норма здоров'я - така форма життєдіяльності організму, ко- торая забезпечує йому найбільш досконалу діяльність і адекватні умови існування. Патологічна реакція - короткочасна незвичайна реакція організму на будь-який подразник і не супроводжується трива- в'язковим і вираженим порушенням регуляції функцій працездатний- ності людини (наприклад, підвищення або пониження артеріального тиску під впливав- ням негативних емоцій). Патологічна реакція - неадекватний і біологічно неціле- по (шкідливий або даремний) відповідь організму або окремих його систем на вплив звичайних або надзвичайних (патогенних) подразників. Патологічний процес - закономірна послідовність явищ, що виникають в організмі при дії патогенного фактора і включає (в різних співвідношеннях) порушення нор- мального перебігу життєвих процесів і захисно-пріспособітель- ІНШІ реакції. Патологічний стан - стійке відхилення від норми, маю- щее біологічно негативне значення для організму. Патологічний стан - хворобливі розлади з ма- лой динамічністю, повільно розвивається процес або його наслідки. При цьому власне хвороби може і не бути в свя- зи з повною компенсацією наявних порушень (наприклад, врож- денние потворності - клишоногість, гіпоплазія органу, стан після ампутації кінцівки). Патологічний стан - це інтегральне вираз па- літологічні процесу в кожний конкретний момент. Типовим (типовим) є таке патологічний про- процес, який розвивається за загальними закономірностям незалежно від викликали його причин, локалізації і виду живого. Вони Евола- ційно закріплені. До типових патологічних процесів відносяться запалення, набряк, лихоманка, порушення мікроциркуляції, гіпок- ця і інші процеси. Хвороба. - Це особливий вид страждання, викликаний ураженням організму, окремих його систем різними ушкоджують факто- рами, що характеризується порушенням системи регулювання та Адапт- ції і зниженням працездатності (ВООЗ). Хвороба - це складна реакція організму на дію болезнет- вірної агента͵ якісно новий процес, що виникає в резуль- ті розлади взаємини організму з навколишнім середовищем і характеризується порушенням його функцій і пристосовності, ог- зпечних працездатності та соціально корисної діяльності. Хвороба - якісно новий процес життєдіяльності, виникає в результаті впливу на організм надзвичайного подразника, що характеризується, з одного боку порушенням функції окремих ланок нервово-регуляторного апарату, а з другий - рефлекторним включенням захисно-пристосувальних ме- ханізмов, спрямованих на одужання (С. М. Павленко). Хвороба - це складна якісно нова реакція організму на дію надзвичайного подразника, що виникає внаслідок розлади взаємодії його з навколишнім середовищем і характе- різуется: - Порушенням функцій і морфологічних структур організму, регуляції функцій і життєдіяльності; - Розладом взаємодії організму з навколишнім се- дою, тобто зниженням пристосованості; - Обмеженням працездатності та соціально-корисної діяль- ності. Передхвороба - це стан організму, що є следс- твіем ослаблення деяких саногенетіческіх механізмів та їх комплексів (С. М. Павленко). Передхвороба (тобто перехід від здоров'я до хвороби) - це зниження функціональної активності деяких саногенетіческіх механізмів або їх комплексів, що веде до розладу саморегу- ляції і ослаблення резистентності організму. Передхвороба формується під дією факторів зовнішнього середовища, але, у ряді випадків, з опосœередкуваннях через внутрішню середовище організму. У розвитку передхвороби можна виділити деякі загальні па- тогенетіческіе варіанти: 1) спадкове (вроджена) стан передхвороби; 2) у ряді випадків на організм починає діяти пато- генний фактор, який не здатний (з-за малої інтенсивності) і (або) достатності захисних сил організму викликати розвиток хвороби. Однак, при тривалому впливі він поступово може наво- дить до зниження саногенетіческіх механізмів - наприклад, запи- лінощів, загазованість, вібрація; 3) частіше зустрічається інша ситуація, коли стан предбо- корисно обумовлено дією одного причинного фактора (N1), з'єднав в організмі обмеження можливості компенсатор- но-пристосувальних реакцій, і на цьому тлі може діяти якийсь інший фактор (N2), який приведе до розвитку визна- поділеній захворювання. Хронічний стрес може привести до зниження активності або дезінтеграції системи імунного нагляду - стан предбо- корисно - і на цій основі можливе розвиток різних захворювань і- ний - інфекції, пухлини, аутоімунні хвороби. Преморбідний стадія. відрізняється виникненням спеціфічес- ких, зазвичай одиничних, симптомів, що визначають загальну нап- направленого розвивається патології - кардіологічну, пульмогастроентерологічному- нологічних, гастроентерологічні. Донозологічний стан. проявляється посиленням рас- ментів уражає органи, що призводить до наростання числа специфічних синдромів, поєднання яких дозволяє визначити можливий нозологічний діагноз. Фактори Ризику: I. За належністю: 1. Соціально-виробничі (матеріальне забезпечення, соціальний дискомфорт, шум, вібрація, фізичне і психічне пере- напруга, монотонність і одноманітність виконуваних операцій, запи- лінощів, мікроклімат робочих приміщень, нічні зміни і т.д.). 2. Сімейно-побутові (житлові умови, міжособистісні взаємо- моотношенія в сім'ї, релігійно-виховні та санітарно-гігіенічес- Кия критерії, шкідливі звички, порушення режиму відпочинку, особливості харчування і т.д.). 3. Екологічні (забруднення навколишнього середовища, радіоактивних- тивний фон, метеорологічні і геомагнітні дії). II. По механізму дії: 1. Неврогенні. 2. Аліментарні. 3. Інфекційно-токсичні. 4. Алергічні.

Етіологія .- (від грец. Aetia - причина, logos - учення) це вчення про причини і умови виникнення хвороби. Бо корисно виникають тоді, коли під впливом причин і відповідний-ючий умов порушується урівноваження організму з зовніш-ній середовищем, тобто коли пристосування організму стає

Етіологія .- (від грец. Aetia - причина, logos - учення) це вчення про причини і умови виникнення хвороби. Бо- корисно виникають тоді, коли під впливом причин і відповідний- ючий умов порушується урівноваження організму з зовніш- ній середовищем, тобто коли пристосування організму стає недостатнім. Отже, під етіологією розуміють процес складного, незвичайного взаємодії організму з патогенним фактором і комплексом різноманітних умов. Причиною хвороби називають той фактор, який викликає захворювання і повідомляє йому специфічні риси. Виділяють три основні типи дії причинного фактора на організм: 1. Причинний фактор діє на всьому протязі хвороби і визначає її розвиток і перебіг (гостре отруєння і т.д.) 2. Причинний фактор є лише поштовхом, що запускає, процес, який потім розвивається під впливом патогенеті- чеських чинників (опіки, променева хвороба тощо) 3. Причинний фактор впливає і зберігається на всьому Протягом хвороби, але роль його на різних етапах неоднакова. Умови життя людини складають: зовнішнє середовище (соціаль- ва, географічна і т.д.) і внутрішнє середовище, тобто ті умо- ння, які складаються в самому організмі для його різних органів і систем, окремих клітин і позаклітинних утворень. _Классіфікація Причинних факторів Причини, що викликають хворобу, можна розділити на: екзо-та ендогенні; на фізичні (механічні, елœектричні, тер- хімічні, променеві), хімічні, біологічні, для людини - психогенні.

Принципи класифікації причин 1. Потенційні патогенні фактори: а) механічні б) фізичні в) хімічні г) біологічні д) псіхоген- ІНШІ е) генетичні. 2. Безумовні патогенні фактори: Класифікація П. Д. Горізонтова -------------------------------------------------- -------- тип подразника стан реактивності тип відповідь організму реакції організму -------------------------------------------------- --------- - Патогенний змінена безумовно не змінена рефлекторний -------------------------------------------------- -------- - "Індиферентний" змінена умовно рефлекторний -------------------------------------------------- -------- - "Індиферентний" змінена безумовно рефлекторний -------------------------------------------------- -------- - Психогенний змінена порушення ВНД не змінена і функцій внут- тертя органів -------------------------------------------------- --------

Умови Під умовами розуміють будь-які обставини або впливу, які самі по собі не можуть викликати дане за- ахворювань, але послаблюють, посилюють або модифікують дію патогенних факторів. Умови можуть бути розділені на кілька груп: 1. Умови, що впливають на реактивність організму, їх можна розділити на сприятливі і несприятливі. 2. Умови, що впливають на причину хвороби, оскільки при- чину також знаходиться в середовищі і також розділяються на сприятливі і несприятливі.

Патогенез

Патогенез. (Від грецького patos - страждання, genesis - походження) - вчення про механізми розвитку і результату болез- ні. Патогенез-динамічний комп- лекс порушень саморегуляції організму, що розвивається на поч- ве функціонального і структурного пошкодження надзвичайних подразником відповідних рефлекторних апаратів. Саме два кардинальних показника (порушення саморегуляції організ- ма і пошкодження його рефлекторного апарату) розкривають внут- реннюю сутність патогенезу, створюючи можливість целœенаправ- повільно впливати на процес патогенезу в різні періоди його розвитку. Патогенетичні фактори .- це патологічні зміни, що виникають під час взаємодії організму з етіологічес- тичним чинником. Тим етіологічним та патогенетичним факто- рами є відносини причини і наслідку. Патогенетичні фактори відіграють велику роль у розвитку хвороби, особливо, коли етіологічний чинник діє короткий час, а бо- корисно в подальшому протікає тривало (напр., після одн- ратного опромінення і т.д.). Основна ланка патогенезу .- те явище або процес, ко- торий зовсім необхідний для розгортання всіх ланок па- тогенеза і передує їм (наприклад, розширення артеріол для артеріальної гіперемії при пневмоторакс виникає гостре кисневе голодування, основну ланку - порушення герметичний- ності плевральної порожнини і поява там позитивного дав- лення і т.д.). Визначення основної ланки патогенезу необ- обхідно для розуміння суті хвороби і для застосування патоген- нетіческой терапії. Провідні патогенетичні фактори патологічного процес- се. - Фактори, що визначають причинно-наслідкові відносини, основну ланцюг явищ при хворобі. Деякі провідні чинники патогенезу є спільними для багатьох хвороб (кисневе голодування, порушення обміну речовин і т.д.). У розвитку бо- корисно важливо визначити послідовність всього ланцюга явле- ний, питома вага і значення основного ланки і патогенетічес- ких чинників. _Прічінно-Наслідкові зв'язки. . Хвороба, виникнувши, розви- ється далі за своїми внутрішніми закономірностям в результаті різних явищ, пов'язаних причинно-наслідкові відносини- ями. Для кожної хвороби характерні певне, типове для неї протягом в часі, певні зміни дихання, кро- вообращенія, температури тіла, зміни периферичної крові і т.д., що відображає що відбуваються в організмі складні і взаємо- мосвязанние процеси. Знання причинно-наслідкових відносин у патогенезі хвороб дозволяє цілеспрямовано втручатися в механізми перебігу хвороб. "Порочне коло". . Нерідко ланцюг явищ при хворобі замикаючи- ється в порочне коло, в результаті якого організм не може без допомоги ззовні вийти з цього стану (напр., послеопера- ційний метеоризм, гіпоксія та анемія після крововтрати та т.д.). Патологічна система. . Для патологічного процесу ха- рактерно пошкодження і руйнування біологічних структур і функціональних систем. Поряд із деструктивними явищами йде формування нових відносин між різними структурами, як пошкодженими, так і непошкодженими, виникають вторинний- кові, притаманні самим зміненим утворень, ендогенні (па- тогенетіческіе) механізми розвитку патологічного процесу. У своїй сукупності ці нові відносини і механізми утворюють патологічну систему, діяльність якої має біологи- но негативне значення для організму. Патологічна система формується під впливом патологічної детермінанти, яка є провідною ланкою і визначає характер діяль- ності системи. Патологічна домінанта. . Патологічної домінантою мо- жет бути будь-яка вийшла з-під контролю структура з надмірно посиленою функцією (напр., стійко експресувати, не- контрольований ген, немодуліруемий іонний канал, посилено функціонуючий блок, гіперактивний нервовий центр та ін.) Саногенезу .- (латин. sanitas - здоров'я, грец. Genesis - походження, процес утворення), означає "розвиток здо- ровья ". _ саногенезу. - вчення про механізми підтримки здоров'я і одужання при хворобі. Поряд з власне патологічними змінами та хутра- нізми патологічного розвитку, що складає патогенез, патофізіологія вивчає механізми запобігання виникненню та розвитку патологічного процесу, механізми його лікві- ції, компенсації та відновлення порушених функцій і виздо- ровленія, саногенезу - це динамічний комплекс захисно-прис- пособітельних механізмів фізіологічного та патологічного характеру, який розвивається в результаті впливу на організм надзвичайного подразника, що функціонує протягом всього патологічного процесу (від передхвороби до виздоровле- ня) і спрямований на відновлення порушеної саморегуля- ції організму. Класифікація саногенетіческіх механізмів. Механізми саногенезу.: 1. первинні (адаптаційні, за- захисних, компенсаторні) 2. вторинні (захисні, компенсацією торні, термінальні) Первинні (фізіологічні) механізми саногенезу сущест- вуют в здоровому організмі і починають грати роль саногенеті- чеських механізмів при дії на організм надзвичайного подразника. Вторинні саногенетіческіе механізми виникають в процесі- се розвитку патології, вони формуються на основі що виникли в організмі "Полом". Саногенезу включає в себе наступні механізми: - Захисту - Компенсації - Адаптації (в еволюційному плані). У саногенетіческіх реакціях з їх конкретним змістом можна виділити: - Бар'єрні - Елімінаторние - Механізм знищення (фагоцитоз, детоксикація) - Буферні - Ізоляційні - Компенсаторні - Регенераційні - Адаптаційні.

Одужання .- є не наслідком, а самим процес- сом ліквідації патологічних змін. Воно здійснюється за певними закономірностям відповідними механізмами. Одужання - заключний етап хворобливого процесу. Патологічні реакції .- виникають у відповідь на дію надзвичайного подразника. Вони викликають порушення "цілості- ності складного організму, "статтю", збочення координаційних гармонійних відносин в діяльності окремих органів і систем- тим організму, порушення врівноваження організму з навко- щів середовищем, зниження його пристосувальних можливостей. У чистому вигляді відокремлений патологічні реакції не суті- ють. Кожного разу їх поява породжує виникнення захисних і компенсаторно-пристосувальних реакцій. Компенсаторні реакції .- виникають у відповідь на сигналізації- цію дефекту функцій, структур, обмінних процесів. Компенсацією торні реакції є реакціями цілісного організму. Вони направлені на відновлення гармонійних координованих від- носіння органів і систем в інтересах цілісного організму. Вони підтримують і зберігають урівноваження організму зі середовищем. Компенсаторні реакції є різновидом прис- пособітельних реакцій. Основне призначення їх - відновлення процесів- ня внутрішнього середовища організму. Будь-яка пристосувальна реакція протікає за принципом освіти функціональних систем організму. У функціональну систему по П.К. Анохіна входять: аффе- рентний синтез, акцептор дії (функціональний апарат), формування дії, зворотній аферентації про його резуль- тах. (Напр., функціональна система регуляції дихальної функції організму).

Роль реактивності в розвитку патологічного процесу Реактівность .- Здатність організму як цілого, а також його органів і клітин, відповідати адекватними змінам життє- діяльності на впливи навколишнього середовища. Виділяють наступні види реактивності: 1. Підвищена - гіперергія 2. Знижена - гіпергія 3. Збочена - дізергія Реактивність може проявлятися в наступних формах: 1. Незмінена або первинна форма 2. Змінена під впливом зовнішніх або внутрішніх впливів або вторинна форма.

1. Неспецифічна форма 2. Специфічна форма

1. Загальна реактивність 2. Місцева реактивність

Класифікація реактивності по А.Д. Адо

1. Біологічна або видова реактивність 2. Групова (типова реактивність) реактивність 3. Індивідуальна реактивність (спадковість, консти- туція, стать, вік, вплив середовища): 1. Фізіологічна: а) імунологічна або специфічна; б) неспецифічна 2. Патологічна: а) адресною; б) неспецифічна Реактивність треба диференціювати від таких понять як: 1. Подразливість - властивість клітини змінювати інтенсивність свого обміну речовин у відповідь на вплив 2. Збудливість - здатність до виникнення і розпрощався- пораненню порушення 3. Чутливість - здатність відчувати, тобто визна- начати характеристику, силу і локалізацію подразника 4. Реакція - здатність відповідати на подразнення Резістентность .- Це властивість організму протистояти різним впливам або несприйнятливість до впливів пошкоджуючих факторів зовнішнього середовища.

Виділяють наступні форми резистентності: 1. Абсолютну 2. Відносну

1. Пасивну, пов'язану з анатомо-фізіологічними осо- особливостями організму 2. Активну, пов'язану з одного боку зі стійкістю біологічної системи, з іншого - здатністю пе- рестраіваться при зміні зовнішніх умов (лабіль- ністю) і яка здійснюється завдяки механізмам активної адаптації

1. Первинна або спадкова форма 2. Вторинна, придбана або змінена форма

1. Специфічна - стійкість до дії будь-то од- ного агента 2. Неспецифічна - стійкість до дії багатьох віз- дій

1. Загальна - стійкість всього організму 2. Місцева - стійкість окремих ділянок органів або систем тіла