Open Library - открытая библиотека учебной информации

Открытая библиотека для школьников и студентов. Лекции, конспекты и учебные материалы по всем научным направлениям.

Категории

Архитектура ІV. ПРОБЛЕМА МАТЕРІАЛЬНОСТІ ЕЛЕМЕНТІВ ЗНАКА
просмотров - 290

Уже зазначалося, що Сосюр розглядав і позначувальника, і позначувальне (both the signifier and the signified) як нематеріальні психологічні форми; сама «мова є формою, а не речовиною». Він застосовував кілька прикладів, щоб підсилити цю позицію. Наприклад, може існувати кілька аналогів шахів: але якщо у партії шахів фігури, зроблені зі слонової кості поміняти на фігури з дерева, то така заміна не матиме жодного значення для самої суті гри та її результатів. Впроваджуючи цей функціональний підхід, він зауважував, що, скажімо, потяг, який відбуває з Женеви до Парижа о 8.25 реферується з одним і тим самим потягом, не зважаючи, що в ньому можуть бути змінені локомотив, вагони й персонал. Або вулиця, яка зазнала повної реконструкції, залишається тією самою вулицею. Сосюр пояснював, що так є через те, що йдеться про «не цілком матеріальну структуру». Проте Сосюр підкреслював, що така абстракція всœе ж сприймається через її матеріальну реалізацію – «їхнє фізичне існування є істотним для нашого розуміння того, чим вони є». Це може бути співвіднесено з розрізненням «тип-копія(значок)».

Оскільки Сосюр розглядав мову радше в термінах формальної функції, аніж матеріальної субстанції, то всœе, що виконує однакову функцію в межах системи, може вважатися тільки інакшою копією (значком - token) того самого типу.

Щодо мови, Сосюр вважав, що «звук як матеріальний елœемент є лише допоміжним, матеріалом мовного застосування».

Лінгвістичні позначувальники жодним чином не є фізичними. Вони конституюються винятково завдяки відмінностям, які розмежовують один звуковий шаблон від іншого. Він допускав з великою неохотою, що лінгвістичні знаки є, так би мовити, відчутними тоді, коли вони можуть фіксуватися на письмі в узгоджених (узвичаєних) зображеннях. Проте посилаючись на письмові знаки, він говорив, що «актуальний спосіб написання є іррелœевантним тому, що він не впливає на систему… Чим би я не писав – чорним чи білим, пером чи долотом – ніщо не має впливу на значення».

Такою ж була й позиція філософа Пірса. Він говорив, що слово «людина» не складається з трьох плівок чорнила. Навіть якщо слово людина зустрічається сотні раз у тексті, а текст тиражований у тисячах копій, то кожна з них є втіленням одного й того ж слова – кожне таке слово є втіленням репліки (копії) одного символа. Це показує, що слово не належить до речей.

Пірс посилався на матеріальність знака: оскільки знак не є ідентичним з тією річчю, яку він позначив, але відрізняється від останньої в деякому відношенні, то він мусить виразно мати власний характер, який належить йому самому… Це я називаю матеріальними властивостями знака. Він запевняв, що матеріальність є властивістю знака, яка має велике значення в теорії розпізнавання (когніції). Матеріальність не має нічого до роботи з її репрезентативною функцією і вона не характеризується у його класифікаційній схемі. Одначе, він частково відсилав до сигніфікаційного потенціалу матеріальності: «якщо я візьму всі речі які мають певні властивості і фізично сполучу їх з іншою серією речей, кожна з кожною, вони стануть придатними бути знаками». Наприклад, якщо барвою червоної квітки щось забарвити, то червінь (червоність) стає знаком.

Якщо Сосюр відкидав роль матеріальної складової знака, то сучасні теоретики роблять спроби її відновити. Останні мають тенденцію визнавати, що матеріальна форма знака може генерувати свою власну конотацію.

Дерріда проти Сосюра:

Фоноцентризм, що є спорідненим з применшенням матеріальності знака у Сосюра, був підданий критиці в 1967 р. Жаком Деріда в книжці «Граматологія»; він атакував привілейоване становище мовної діяльності перед писемною (текстовою), джерела чого походять від Сосюра.

Згідно з Деріда, від Платона до Леві-Строса розмовне слово утримувало привілейоване становище у Західному світогляді, будучи внутрішньо залученим до нашого відчування самого себе та конституювання знака істини й автентичності. Це призвело до розчинœення позначувальника в ознавувальнику й до їх змішування. Відповідно писемна мова традиційно зводилася до другорядної позиції. Деконструкціяяк ініціатива Деріди, означає «повернення репресованого елœемента». У пошуках утвердження «Граматології» чи дослідження текстуальності, Деріда бореться за первинність матеріального елœемента слова. Він зауважує, що особливістю слова є його матеріальний вимір.

Матеріальність слова не може бути перекладена чи передана іншою мовою. Матеріальність – це властиво те, що губиться, втрачається з перекладом. Подібну позицію висловлював Роланд Барт; він писав, що автор завжди передбачає йти від означуваного до позначувальника, від змісту до форми, від ідеї до тексту, від пристрасті до її вираження (експресії). Наступні теоретики також шукали ре матеріалізації лінгвістичного знака, підкреслюючи, що слова є речами і що тексти є частинами матеріального світу.

Виходячи з перспективи соціальної семіотики, Гунтер Кресс і Тео Лювен адаптували лінгвістичну модель Майкла Голідея й наполягають, що

будь-яка семіотична система має три сутнісні метафукції:

- мисленнєва метафункція: репрезентувати в референційному чи псевдо-референційному сенсі аспекти досвідного світу, що лежить поза цією особливою системою знаків;

- інтерперсональна метафункція: програмувати відношення між виробником знака й приймачем/репродукторм того ж знака;

- текстуальна метафункція – формувати тексти, сукупності знаків, які зчеплені водночас внутрішньо і в рамках контексту в якому й для якого вони були продуковані.

Спеціальні семіотичні системи знаків називаються кодами.


Читайте также


  • - Заупокойный храм Ментухотепа V в Дейр-эль-Бахри (ок. 2050 г. до н. э.)

    Реконструируемый на основании сохранив­шихся следов и фрагментов заупокойный храм Ментухотепов в Дейр-эль-Бахри (конец III тысяче­летия до н. э.) являлся одним из самых выдающихся па­мятников Среднего царства (рис. 3.11). Ментухотепы сразу вошли в роль фараонов и ста­ли... [читать подробенее]


  • - VI. Амортизация, амортизационные отчисления капитальных вложений, срок окупаемости и сравнительной эффективности капитальных вложений.

    Для экономического возмещения физического и морального износа стоимость основных фондов в виде амортизационных отчислений включается в затраты на производство продукции. Таким образом, амортизация это постепенный перенос стоимости основных средств на производимую... [читать подробенее]


  • - IV. Стеноз a. pulmonalis

    III. Атрезия трехстворчатого клапана А. Встречаемость: 2-5% больных с синими пороками сердца. Б. Анатомия. 1. Присутствуют четыре основные аномалии: 1) атрезин трехстворчатого клапана, 2) ДМПП, 3) гипоплазия ПЖ, 4) ДМЖП. Кровь обычно поступает в ПЖ через ДМЖП. 2. У 30% больных... [читать подробенее]


  • - IV. Дефекты межжелудочковой перегородки (ДМЖП)

    III. Полный (открытый) предсердно-желудочковый канал А. Эмбриология: выраженные дефекты развития эндокардиальных валиков. Б. Патология. 1. Значительный атриовентрикулярный дефект, включающий как меж-предсердную, так и межжелудочковую перегородку. 2. Патология... [читать подробенее]


  • - IV – малонебезпечні (бензин, фенол).

    Що шкідливіша речовина, то складніше здійснити захист атмосферного повітря і то нижчий його ГДК. Для кожної речовини встановлюються два нормативи: максимальна разова і середньодобова. Максимальна разова ГДК встановлюється для попередження рефлекторних реакцій у... [читать подробенее]


  • - Методика розрахунку чистого приведенного прибутоку (NPV)

    Вона базується на порівнянні розміру інвестиційних витрат з з загальною сумою дисконтованого грошового прибутку за прогнозований термін інвестування: NPV=&... [читать подробенее]


  • - Базилика Максенция-Констрантина в Риме, нач. IV века

    Это одно из лучших достижений строительного искусства римлян: «Все великолепные сооружения Максенция, как храм Ромы (Urbis) и базилику, сенаторы посвятили за заслуги Флавию [Константину]….» (Аврелий Виктор, О цезарях, 40, 26) (рис. 10.25). Здесь цилиндрические своды, пересекаясь,... [читать подробенее]


  • - V. Выбытие основных средств

    IV. Восстановление основных средств 26. Восстановление объекта основных средств может осуществляться посредством ремонта, модернизации и реконструкции. Приказом Минфина РФ от 12 декабря 2005 г. N 147н в пункт 27 настоящего Положения внесены изменения, вступающие в... [читать подробенее]


  • - Культовые и мемориальные сооружения IV в. до н. э.

    Храм Артемиды в Эфесе был перестроен вскоре после пожара 365 г. до н. э. архитектором Дейнократом. План грандиозного диптера VI в. до н. э. был в ос­новном сохранен, лишь стилобат был поднят на несколько ступеней. Низ колонн, как и в ар­хаическом храме, был украшен богатыми... [читать подробенее]


  • - Культовое зодчество в первой половине V в. до н. э.

    Расцвет рабовладельческих государств метро­полии и италийских колоний сопровождался дальнейшим подъемом архитектуры. Наиболее яркое представление о зодчестве первой половины V в. до н.э. можно составить по мо­нументальным культовым зданиям, которые в этот период... [читать подробенее]